Власники котів нерідко спостерігають кумедний ритуал, коли їх вихованець перед питтям обережно чіпає поверхню води лапою.
Ця поведінка, що здається простим пустощом, насправді сягає корінням у глибокі інстинкти, що дісталися сучасним кішкам від їхніх диких предків.
У природі стояче водоймище може таїти в собі приховану небезпеку – його поверхня часто покрита шаром листя або тину, що маскує реальну глибину. Перевірка лапою дозволяє тварині оцінити безпеку підходу до води та відсутність підводних перешкод.
Крім того, рух лапи створює на воді бриж, яка допомагає кішці точніше визначити відстань до поверхні рідини.
Очі хижака, що ідеально пристосовані для відстеження руху, гірше фокусуються на нерухомій гладкій воді.
Цей древній механізм виживання особливо яскраво проявляється у тварин, які п’ють із широких та глибоких керамічних або металевих мисок. Блискуче дно і темна вода створюють оптичну ілюзію, що збиває вихованця з пантелику, повідомляє кореспондент Белновости.
Деякі зоологи також припускають, що подібна дія може бути способом перевірити температуру води або зігнати її поверхні можливих комах. Інстинкт нагадує кішці, що проточна або вода, що ворушиться, з більшою ймовірністю безпечна і свіжа.
У дикій природі вода, що застоялася, часто буває заражена бактеріями, тому її рух є позитивним знаком.
Домашні кішки, які успадкували цю обережність, можуть інстинктивно відтворювати поведінку, необхідну виживання їхніх предків.
Спостерігаючи за таким ритуалом, господар може зробити висновок, що вихованцю некомфортно пити із запропонованого йому посуду. Рішенням часто стає зміна миски на ширшу та дрібнішу або використання спеціальних питних фонтанчиків.
Фонтани з постійно циркулюючою водою задовольняють природну потребу кішки у свіжому, рухомому джерелі вологи. Багато вихованців назавжди забувають про звичку чіпати воду лапою, переходячи на питво з цівки або потоку.
Розуміння справжніх причин цієї поведінки дозволяє власнику краще зрозуміти потреби свого пухнастого компаньйона. Те, що здається простим дивацтвом, виявляється виявом стародавнього та ефективного інстинкту самозбереження.
Відмова від покарання за розбризкану воду та створення комфортних умов для пиття зміцнюють довіру між твариною та людиною. Турбота про природні потреби вихованця є запорукою його здоров’я та гарного самопочуття.