Після перегляду стрічки “Одіссея” Крістофера Нолана, яка б’є рекорди відвідуваності, багато глядачів зацікавилися постаттю загадкової чаклунки Цирцеї, яку Одіссей зустрів під час своїх мандрів. Розповідаємо про неї детальніше.
Цирцея — не олімпійська богиня, а донька бога сонця Геліоса та океаніди Персеїди. Вона мешкала на таємничому острові Еея, де і зустрілася з Одіссеєм і його командою. Цирцея уособлює небезпечну й привабливу таємничість чаклунства. Найбільше вона відома за “Одіссеєю” Гомера: коли супутники Одіссея прибули на її острів, вона перетворила їх на свиней. Одіссей за допомогою бога Гермеса зумів протистояти її чарам, після чого Цирцея не лише повернула команді людську подобу, а й стала хитромудрому царю порадницею та коханою.
У мистецтві та літературі Цирцея (Кірка) пройшла надзвичайно цікаву еволюцію: від застережливого символу “небезпечної чаклунки-спокусниці” в античності до сучасної ікони феміністичної прози, яка сама стала головною героїнею бестселера. У класичному образотворчому мистецтві (особливо в епоху бароко, неокласицизму та символізму) Цирцея була однією з улюблених героїнь. Художники обожнювали контраст між її божественною красою та тваринною природою її жертв. Оскільки Цирцея обертала людей на вовків, левів та свиней, її часто зображували в оточенні приборканих диких звірів, що символізувало її владу над людськими інстинктами.
Так, у картині Джона Вільяма Вотергауза “Цирцея подає кубок Одіссею” (1891) вона гіпнотична, холодна і надзвичайно приваблива femme fatale. Цирцея сидить на троні, позаду неї в дзеркалі відображається постать Одіссея, що наближається. Вона впевнена у своїй божественній всемогутності, не знаючи, що цей чоловік ламає її чари. А у роботі Бартоломео Манфреді “Одіссей і Цирцея” (XVII ст.) постає розкішною, владною римською патриціанкою, яка тримає магічний келих. Одіссей зображений у момент, коли він уже розгадав її план і погрожує їй мечем.
Якщо в класичній міфології та мистецтві Цирцея — це другорядний антагоніст, перешкода на шляху героя, то сучасна американська письменниця Медлін Міллер зробила її головною героїнею культового роману “Цирцея”, який став світовим бестселером. У її книзі Цирцея — не злостива відьма, а покинута, залякана і самотня дівчина, яка зазнає цькування власними родичами (адже її батько — бог сонця Геліос, але вона не має ані його величі, ані краси). У книзі її перетворення людей на тварин — це спочатку не злий умисел, а акт самозахисту. Коли смертні рибалки намагаються зґвалтувати її на її ж острові, вона відкриває в собі силу чаклунства і вперше перетворює їх на свиней (як символ їхньої тваринної сутності).
У трактуванні Міллер Одіссей зовсім не ідеальний епічний герой. Він хитрий, втомлений війною та роками мандрів чоловік, який проводить на острові з Цирцеєю кілька років. Між ними виникає глибокий інтелектуальний та емоційний зв’язок (а не просто зв’язок полоненого і чаклунки). Коли він залишає її заради повернення додому, це не перемога героя над відьмою, а розставання двох зрілих, надламаних життям людей. На відміну від міфу, де Цирцея часто закінчує своє життя трагічно або на других ролях, у романі Міллер вона обирає смертність, відмовляється від божественної пихи Олімпу і знаходить справжнє, земне щастя та спокій.