Дитяча психологиня Світлана Ройз поділилася практиками та порадами, які можуть допомогти дітям впоратися з викликами воєнного часу. Вона наголошує на важливості близькості, відновлення рутини та нормалізації емоційних станів.
Практичні поради для батьків
Світлана Ройз зібрала низку ігор та порад, які допоможуть дітям пережити повітряні тривоги, ракетні атаки та загальний стрес війни. Ключовим елементом є підтримка та близькість дорослих.
«Ми всі зараз шукаємо якірці – те, що допоможе укорінитися в житті, дасть сили, зарадить, як впоратись із втомою та іноді зневірою. Можливо, такі якірці – наша близькість з дитиною та наша надія», – зазначила психологиня.
Найважливіше, що потрібно дітям, особливо під час ворожих атак:
- Відчуття близькості: присутність дорослих, слова підтримки («я з тобою», «ми разом», «наша ППО нас захищає»).
- Відновлення рутини: повернення до звичного розкладу дня, увага до простих потреб.
- Нормалізація станів: прийняття таких реакцій, як загальмованість, збудженість, дратівливість, мовчазність чи пригніченість, як цілком нормальних після пережитого. Важливо говорити з дітьми про те, що було страшно, але вони це витримали разом.
- Тілесність: обійми, дотики, тепло, вода, їжа, ігри, що стимулюють рухливість, спів. Все, що повертає відчуття власного кордону та тілесного комфорту.
- Ранкові тілесні ігри: вони допомагають впоратися з емоційним навантаженням та травмами.
«Діти спираються на тілесність, тому обійми – якщо вони комфортні для дитини – дають відчуття захищеності», – підкреслює Світлана Ройз.
Ігри для заземлення та контакту
У проєкті ЮНІСЕФ «Гратись і не боятись» психологиня пропонує кілька ігор:
- «Інопланетянин»: діти та дорослі уявляють себе інопланетянами, які вчаться вітатися на Землі, торкаючись один одного ліктями, колінами, плечима, мізинцями, і лише потім – за руку. Це допомагає встановити контакт.
- «Веселі тваринки»: гра, яка допомагає повернути відчуття заземлення, кордонів тіла та заспокоїтися. Діти можуть постукати себе по грудях, як мавпенята, пострибати, як зайчики, струсити краплі води, як песики. Цю гру можна супроводжувати піснею «Я і Ти», створеною Світланою Ройз та Світланою Тарабаровою для ЮНІСЕФ.
Також можна використовувати будь-які предмети, що є під рукою (наприклад, шкарпетку на руці для гри), ставити запитання, загадувати загадки, співати та танцювати.
Використання уяви для контролю емоцій
Попросіть дитину уявити, що на її руці сидить кошеня чи пташеня. Другою рукою дитина має ніжно погладити цю уявну тваринку. Коли рухи стануть більш розслабленими, можна запропонувати погладити себе по голові та плечах, наслідуючи ніжність до тваринки.
Дихальні вправи
Уявіть, що діти – це вітер і пір’їнка. Вітер дме на пір’їнку, яка кружляє. Потім діти міняються ролями. Сила дмухання має відповідати силі «кружляння». Це допомагає повернути відчуття контролю та активно видихнути, звільняючись від напруження.
Важливо пам’ятати, що під час стресу діти (і дорослі) можуть контролювати всі процеси, тому ігри із заплющеними очима можуть бути складними.
Прості ігри для зняття стресу
- «Доброго ранку»: називаючи та торкаючись різних частин тіла.
- Ліпка: розминання тіла, як тісто чи пластилін.
- «Колобок»: імітація приготування тіста та випікання колобка, обіймаючи себе.
- «Поцілунки»: формування фігур поцілунками (квадратні, трикутні, овальні).
- Малювання: пальцем на спині чи животику дитини, а вона вгадує малюнок.
- «Будиночок»: дитина – це будиночок, де є підлога (ніжки), стіни (дотики по тілу) і дах (голова).
- «Люлечка»: обіймати дитину за спинкою і погойдуватися.
- «Обійманці»: обіймати сильніше, ніж інший.
- «Кенгуру»: дитина сідає животом до живота дорослого і міцно обіймає.
- «Килимок»: простукувати все тіло, мов килимок.
- «Орангутан»: стукати себе по грудній клітині зі звуком «ЯЯЯЯЯ».
- «Сніговик»: дитина напружує м’язи, а потім «тане» від «сонця» (розслаблення).
- «Очищення»: уявне «змивання» торканнями всього, що лякає чи напружує.
- Масаж: наприклад, «Рейки, рейки, шпали, шпали…».
«Якщо дитина в стресі, торкаємося тільки частин тіла, закритих одягом. Наші доторки – не поверхневі, а трохи проминають. Якщо дитина просить повторювати гру багато разів – це означає, що ця гра для неї найтерапевтичніша», – радить Світлана Ройз.
Вона наголошує, що дорослі мають робити все можливе, щоб війна не позбавила дітей можливості сміятись і грати, показуючи їм свою любов та підтримку.