style=”margin-left: -40px;”>
При пошуку в Google за запитом «знущання над тваринами» з’являється багато актуальних новин про діяльність догхантерів та живодерів у різних регіонах України. Натомість, знайти повідомлення про притягнення до відповідальності за подібні злочини надзвичайно складно. Наприкінці січня 2021 року київський суд виправдав Олексія Святогора, який публічно неодноразово зізнавався у вбивстві собак. Крім того, правоохоронці Хмельницької області припинили кримінальне провадження щодо колишнього чиновника Володимира Байдича, який прив’язав свого пса до автомобіля і тягнув його понад кілометр.
Чому жорстоке поводження з тваринами в Україні майже не карається реальним ув’язненням і як домогтися покарання для догхантерів та живодерів? З цими питаннями редакція The Village Україна звернулася до юристки Марини Суркової, яка займається такими справами і змогла домогтися через суд винесення вироку вбивці собаки.
Марина Суркова
юристка, віцепрезидентка Асоціації зоозахисних організацій України
Мені відомо лише про один випадок, коли людина отримала реальний термін ув’язнення
Нам вдалося домогтися реального терміну для особи, яка вбила вівчарку. Інцидент стався у Харкові у 2017 році: вівчарка Герда жила у господарів, яким набридла. Вони найняли знайомого чоловіка, щоб той убив собаку, запропонувавши йому пляшку горілки. Собаку вивели на повідку, передали вбивці разом із молотком. Чоловік відійшов за ріг і почав завдавати удари собаці. Однак це помітила сусідка, яка підняла галас. Герда вирвалася, повернулася до своїх власників і померла в квартирі протягом 15-20 хвилин від больового шоку.
Як ми дізналися про це? До нас звернулася сусідка, яка була свідком події. Вона зайшла до магазину, звідки почула скавчання собаки. Жінка вибігла на вулицю і побачила, як чоловік, тримаючи вівчарку за нашийник, завдає їй ударів молотком по голові. Вона почала кричати на нього, і він зупинився буквально на кілька секунд. Собака вирвалася і втекла.
Сусідка зателефонувала нам, розповіла, що стала свідком такого жахливого інциденту. Вона впізнала Герду, чоловіка, який її бив, і повідомила, хто є власником собаки. За кілька годин ми вже були на місці. Ми вимагали у власника показати нам Герду, стверджуючи, що з нею все гаразд – ми ще сподівалися, що вона вижила. Він приніс нам труп собаки.
Ми викликали поліцію та слідчо-оперативну групу. Я попросила провести належні слідчі дії. Однак слідча не знала, як діяти у випадку, коли перед нею труп тварини. Якби це було вбивство людини, вона б знала порядок дій. Але у випадку вбивства тварини вона була розгублена.
Я пояснила їй, що потрібно скласти протокол огляду місця події, опитати свідків та прийняти заяву. Вона виконала всі ці дії. Потім я запропонувала оформити труп собаки як речовий доказ. Однак виникла проблема зі зберіганням трупа. Якби це були документи, слідчий міг би покласти їх до сейфа у своєму кабінеті, але зберігати труп тварини було ніде. Тому мені передали труп на відповідальне зберігання за актом прийому-передачі. Вранці ми викликали комунальне підприємство «Центр поводження з тваринами», яке має морозильну камеру, і передали їм труп на зберігання.
Після цього я спілкувалася зі слідчим, який вів справу. Суд виніс постанову про направлення трупу собаки на судово-ветеринарну експертизу. Ми доставили його до Харківської державної зооветеринарної академії. Там фахівці провели розтин, і акредитований експерт, внесений до реєстру судово-ветеринарних експертів, підготував висновок. Я була присутня під час розтину – експерти встановили, що собака отримала внутрішні крововиливи від ударів тупим предметом (молотком) та від больового шоку.
Справу довели до логічного завершення, було складено обвинувальний акт і передано до суду. Чоловік, який убив собаку, зізнався, що зробив це за пляшку горілки. Власник також не заперечував цього факту. Власникові було призначено три місяці арешту за частиною 1 статті 299 Кримінального кодексу («Жорстоке поводження з тваринами»). Вбивця ж отримав реальний термін. Це сталося тому, що на той час він уже перебував на випробувальному терміні. Раніше цього чоловіка судили за статтею 185 Кримінального кодексу («Крадіжка») і призначили умовне покарання. Оскільки під час випробувального терміну він скоїв новий злочин, термін за крадіжку було додано до нового терміну за жорстоке поводження з тваринами. Йому залишалося близько 3 років невідбутого покарання за крадіжку, до яких додали ще рік обмеження волі за вбивство собаки. Загалом вийшло близько трьох з половиною років реального позбавлення волі.
Людей засуджують за знущання з тварин, але дають умовний термін
Не можу стверджувати, що це був єдиний випадок призначення реального терміну ув’язнення за жорстоке поводження з тваринами в Україні. Для такого твердження необхідно вивчити всі судові рішення за статтею 299, починаючи з 2017 року, коли до законодавства були внесені зміни, що передбачають не лише штраф, а й арешт або позбавлення волі до 8 років за жорстоке поводження з тваринами.
Однак, вивчаючи вироки судів за статтею 299 у резонансних справах, я жодного разу не бачила, щоб людині призначили реальний термін ув’язнення. Так, людей засуджують, іноді навіть до 6-7 років, але їм надають випробувальний термін. І якщо протягом цього терміну вони не скоюють інших злочинів, їх не ув’язнюють.
Психологи, психіатри та криміналісти стверджують, що переважна більшість маніяків або осіб, які вчиняли насильство над людьми, раніше жорстоко поводилися з тваринами
Я вважаю це проблемою. З одного боку, засудженим надається шанс виправитися. Але я, як зоозахисник, не можу об’єктивно оцінити, чи здатні виправитися люди, які жорстоко поводилися з тваринами. Я думаю, що людина, яка вчинила крадіжку, має шанс на виправлення. Можливо, вона вчинила крадіжку через складні життєві обставини – мотиви можуть бути різними. Але я не розумію, чим керувалася людина, яка вчинила насильство над твариною. Які в неї були мотиви? І чи можливе її виправлення?
Хоча, на мою думку, в’язниця нікого не виправляє. Проте вона ізолює небезпечних осіб від суспільства. А людина, яка скоїла злочин проти тварини, є небезпечною. Психологи, психіатри та криміналісти стверджують, що переважна більшість маніяків або осіб, які вчиняли насильство над людьми, раніше жорстоко поводилися з тваринами. Тобто такі особи спочатку знущаються з тварин, а потім переходять на людей. Тому я вважаю, що таких осіб необхідно ізолювати від суспільства.
Які закони регулюють відповідальність за знущання з тварин
У нашому законодавстві відповідальність за жорстоке поводження з тваринами поділена на адміністративну та кримінальну. Адміністративна відповідальність настає, якщо жорстоке поводження не призвело до загибелі або каліцтва тварини. Тобто, наприклад, тварину побили, знущалися з неї, завдали їй болю та страждань, але вона не загинула і не залишилася калікою. Адміністративну відповідальність регулює стаття 89 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Жорстоке поводження з тваринами». Стаття передбачає штраф у розмірі від 3 400 до 5 100 гривень. Якщо особа вчиняє такі дії повторно або знущається з двох або більше тварин, штрафні санкції сягають 8 500 гривень.
Кримінальна відповідальність настає за жорстоке поводження з тваринами, якщо воно призвело до каліцтва або загибелі тварини. Це регулює стаття 299 Кримінального кодексу «Жорстоке поводження з тваринами». Якщо одна особа вбиває або калічить одну тварину, то за це передбачений штраф до 51 000 гривень, арешт до шести місяців або обмеження волі на строк до 3 років. За такі ж дії у присутності дітей або неповнолітніх можна отримати від 3 до 5 років обмеження чи позбавлення волі. Вбивство або каліцтво тварини з особливою жорстокістю, групою осіб, або повторні дії щодо двох і більше тварин є обтяжуючими обставинами. За це передбачено позбавлення волі – від 5 до 8 років.
Хто встановлює, чи було каліцтво або вбивство
Факт каліцтва та причина смерті тварини внаслідок знущань встановлюються судово-ветеринарними експертами. У Хмельницькій області нещодавно було закрито справу проти колишнього чиновника, який прив’язав собаку до машини і тягнув її. Там експертиза не виявила факту каліцтва.
Цей чиновник уникнув відповідальності. Так, він жорстоко поводився з твариною, і проти нього було відкрито кримінальне провадження. Передбачалося, що тварина буде покалічена, що палець на лапі буде відірваний, але він приростав. Тому факт каліцтва не було підтверджено. До адміністративної відповідальності цього чоловіка притягнути не змогли, оскільки минули терміни. До адміністративної відповідальності суд може притягнути протягом трьох місяців з дня вчинення правопорушення. Таким чином, він уникнув покарання.
В Україні є лише два акредитовані судово-ветеринарних експерти. Обидва вони працюють у Харкові, у Харківському науково-дослідному інституті судових експертиз імені Бокаріуса.
Однак, якщо, наприклад, вбивство собаки сталося в Києві, це не означає, що труп потрібно відправляти до Харкова для проведення експертизи. Судово-ветеринарний експерт може надати висновок на основі акту або протоколу патологоанатомічного розтину. Розтин можна провести в будь-якій клініці, яка має ліцензію на ветеринарну практику та спеціально обладнане приміщення для розтину, відокремлене від операційної. У Києві є клініки, де можуть провести розтин. Але протокол або акт розтину необхідно скласти належним чином, щоб на його основі судовий експерт міг сформулювати висновок. У ньому мають бути описані та сфотографовані всі органи, зафіксовані їхня вага та розмір.
Тільки якщо в місті немає клініки, де можуть провести патологоанатомічний розтин, тоді потрібно відправляти труп до Харкова.
Чи поліція береться за такі справи
Ситуація різниться. Бувають поліцейські, які дуже відповідально ставляться до своїх посадових обов’язків. Вони розслідують усі злочини однаково ретельно – як щодо людей, так і щодо тварин. Був випадок, коли слідчий через знайомих дізнався мій номер телефону і зателефонував мені. Він розслідував справу щодо жорстокого поводження і не знав, де знайти експертів для судово-ветеринарної експертизи. Я підказала йому, де вони працюють.
Є поліцейські, які прагнуть працювати, докладають зусиль і знаходять можливості, а є ті, хто просто не хоче працювати
Якщо людина хоче розкрити злочин і все зробити правильно з процесуальної точки зору, вона шукає можливості. Але буває, що патрульні поліцейські приїжджають на місце вбивства тварини і не викликають слідчо-оперативну групу. Або приїжджають слідчі, але не хочуть складати протокол огляду місця події, не бажають описувати труп тварини як речовий доказ та направляти його на судово-ветеринарну експертизу. Звісно, для направлення трупа на експертизу необхідно забезпечити його зберігання. А поліції його ніде зберігати. Але волонтери співпрацюють з поліцією і можуть домовитися або з ветеринарною клінікою, або з комунальним підприємством.
Отже, є поліцейські, які прагнуть працювати, докладають зусиль і знаходять можливості, а є ті, хто просто не хоче працювати. Але я думаю, що до інших справ вони ставляться так само.
Чому не змогли засудити Святогора
Олексій Святогор справді зізнавався у знищенні тварин, стверджував, що вбив понад 1000 собак, і пропагував жорстоке поводження з тваринами. Однак прокуратура пред’явила йому обвинувачення не за статтею 299, а за статтею 300 – «Ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства та жорстокості». Тобто йому інкримінували «виготовлення творів», а не жорстоке поводження. Звинувачення за статтею 299 йому пред’явити не могли, оскільки не було жодних документальних доказів, що він дійсно вбивав собак, як стверджував. Він лише пропагував жорстоке поводження з тваринами. Пропаганда жорстокого поводження з тваринами підпадає під статтю 89 КУпАП. А суд розглядає справу виключно в межах кваліфікації злочину, який інкримінувався особі, тобто за статтею 300. Тому притягнути його до відповідальності за жорстоке поводження не вдалося.
На жаль, проблема полягає ще й у тому, що пропаганда жорстокого поводження зараз класифікується як адміністративне, а не кримінальне правопорушення. Лише заклики до жорстокого поводження з тваринами не є кримінальним злочином. Святогор не закликав: «Давайте вбивати, труїти собак». Він просто подавав отруєння тварин як норму поведінки. Він стверджував, що таким чином очищує місто від безпритульних собак, які створюють небезпеку для людей.
Ми зараз працюємо над внесенням змін до статті 299 ККУ, щоб пропаганда жорстокого поводження з тваринами також вважалася кримінальним злочином.
Як добитися засудження для таких осіб, як Святогор? Необхідно робити скріншоти його висловлювань, коли він пропагує жорстоке поводження з тваринами, звертатися до поліції та доводити склад злочину.
Що робити, якщо я бачу, як б’ють або вбивають тварину
1
Негайно втрутитися та спробувати припинити ці дії. Якщо самостійно це зробити неможливо, кликати на допомогу.
2
Якщо особа, яка знущається з тварини, не реагує, потрібно ввімкнути камеру та знімати її дії на відео.
3
Після фіксації на камеру, необхідно викликати поліцію.
4
Коли приїде патрульна поліція, слід написати заяву за фактом жорстокого поводження з твариною. Залежно від стану тварини, вимагайте від поліцейських таких дій:
- Якщо тварина жива і не покалічена, поліція може скласти постанову про притягнення кривдника до адміністративної відповідальності безпосередньо на місці. Таке право надається поліції згідно зі статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Якщо поліція відмовляється складати постанову на місці, вимагайте хоча б складання протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності та передання його до суду. Важливо стежити, щоб поліція правильно оформила протокол, вказала свідків події – щоб усе було оформлено процесуально коректно.
- Якщо тварина покалічена або мертва, то після патрульних поліцейських необхідно викликати слідчо-оперативну групу. Коли приїде слідчо-оперативна група, слід написати заяву про факт вчинення злочину за статтею 299 Кримінального кодексу України, просити відкрити кримінальне провадження, вимагати складання протоколу огляду місця події слідчо-оперативною групою та опечатування трупа тварини. Якщо це кішка, поліція може запакувати її у спеціальний пакет із порядковим номером. Якщо це собака, поліція може повісити на неї бирку, позначаючи таким чином, що це речовий доказ. Далі поліція зобов’язана забезпечити належне зберігання речового доказу для подальшого направлення на судово-ветеринарну експертизу з метою встановлення причини загибелі тварини – чи померла вона від тілесних ушкоджень, внутрішньої кровотечі, отруєння.
5
Якщо ви подали заяву за фактом жорстокого поводження з твариною, поліція повинна надати вам її реєстраційний номер. Наступного дня можна зателефонувати до районного відділку, дізнатися, чи відкрили кримінальне провадження, з’ясувати ім’я та контакти слідчого або дільничного, відповідального за цю справу. І тоді вже можна зв’язатися зі слідчим чи дільничним для відстеження ходу справи.
6
Якщо поліція відмовляється відкривати кримінальне провадження, слід звертатися зі скаргою до суду та просити суд зобов’язати поліцейський відділ відкрити кримінальне провадження за поданою заявою. Якщо кримінальне провадження було відкрито, але слідство затягувалося, а потім було закрито, знову ж таки, через скаргу до суду необхідно вимагати поновлення кримінального провадження.
Обкладинка: Unsplash