CEO Gostomel Shelter Марія Вронська відверто розповіла про фінанси, обов’язки та функціонування притулку зсередини
Коли люди переказують кошти притулку, вони рідко замислюються про деталі. Донат сприймається як простий жест підтримки — правильний, але абстрактний. Насправді за кожною сумою ховаються цілком конкретні потреби: миска, яку необхідно наповнювати щодня, рахунок за електроенергію, який не терпить відкладень, операція, яку не можна відкласти «на потім». Притулок — це не емоційна історія раз на місяць, а безперервно функціонуюча система, що тримається на стабільності.
Про те, як пожертви перетворюються на реальні інвестиції в життя тварин, чому прозорість є невід’ємною вимогою, та що насправді відбувається по той бік зборів, ми поспілкувалися з Марією Вронською — власницею та CEO Gostomel Shelter.
Related video
📍 Сторонні люди часто не мають уявлення про роботу притулку зсередини. З чого складається типовий день великого притулку і які процеси він охоплює?
У притулку не буває «типових» днів, проте існує ритм, який не зупиняється ніколи. Ранок починається ще на світанку — і це не лише про годування. Це огляд тварин, перевірка наявності води, прибирання, медичні процедури та післяопераційний догляд.
Паралельно функціонує команда, що займається адопцією, логістикою, комунікацією та фандрейзингом: телефонні дзвінки, оформлення документів, підготовка тварин до переїзду, доставка кормів та медикаментів, координація дій волонтерів, підготовка звітів та збір коштів. Протягом дня виконуються ремонтні роботи, обробляються нескінченні повідомлення та приймаються складні рішення щодо того, кого ми можемо прийняти, а кому змушені відмовити через брак місця.
Притулок — це не «місце, куди просто звозять тварин», а щоденна операційна система, що функціонує 24/7. Але інакше ми просто не вміємо.
📍 Які базові потреби притулку потребують стабільного фінансування щодня — що є “фундаментом”, без якого робота зупинилась би?
Фундамент роботи притулку — це люди, харчування та ветеринарна допомога. Тварин неможливо «поставити на паузу»: вони потребують їжі та води щодня, незалежно від погодних умов, новин чи стану фінансових зборів. Без якісного корму тварини починають хворіти, без постійного ветеринарного супроводу лікування стає неможливим.
Другий критично важливий аспект — базова інфраструктура: електропостачання, опалення, водопостачання, ремонтні роботи. Без світла чи тепла неможливо забезпечити нормальне годування чи лікування. І ще є команда — не волонтери, а співробітники, які щодня фізично забезпечують функціонування притулку і яким необхідно виплачувати заробітну плату.
До цього додаються комунальні платежі, пальне, медикаменти, дезінфекційні засоби та засоби для догляду — речі, які не можна відкласти «на потім». Якщо хоча б одна ланка випадає, система починає швидко руйнуватися, і першими від цього страждають живі істоти.
📍 Як змінюються витрати протягом року — зокрема взимку чи в період пікових рятувальних операцій? Чи має притулок резервні фонди на кризові ситуації?
Витрати у притулку ніколи не бувають однаковими, але взимку вони стають особливо відчутними. Потрібно більше корму, адже тварини витрачають більше енергії, різко зростають рахунки за електроенергію та опалення, додаються витрати на ремонти після морозів. Паралельно зростають і витрати на ветеринарію — саме в холодний період частіше виникають хвороби, ускладнення та загострення стану у старших тварин.
Окрема категорія витрат — екстрені та масові рятувальні операції. Узимку їх найбільше: тварин знаходять у критичному стані, їх евакуюють із прифронтових зон або після надзвичайних подій. Такі витрати завжди непередбачувані й зростають миттєво.
Створення фінансової подушки — мрія кожного притулку, але на практиці більшість працює, зводячи кінці з кінцями. У певний момент усе тримається не на фондах, а на швидких зборах, підтримці людей та рішенні «робимо зараз, а далі якось витягнемо». Саме тому стабільні пожертви є критично важливими.
📍 Чи допомагають притулку залучення корпоративних донорів та соціально відповідального бізнесу? Яку частку бюджету вони можуть покривати?
Корпоративні партнери — це опора стабільності для притулку. Саме вони допомагають закривати значні й критично важливі статті бюджету: харчування, медикаменти, ветеринарні програми, ремонтні роботи та розвиток інфраструктури.
У складні періоди підтримка від бізнесу дозволяє притулку не припиняти свою роботу і не переходити в режим постійного виживання. На відміну від разових пожертв, партнерство з компаніями забезпечує прогнозованість, впевненість у майбутньому та можливість системно планувати допомогу.
📍 Які саме механізми ви використовуєте для звітності? Як реагують люди на вашу відкритість? Чи помічаєте, що завдяки звітності донати стали стабільнішими?
На тлі загальної втоми від благодійності довіра стає ключовим фактором. Коли зборів надто багато, людям часто здається, що їхня допомога «недостатня» і не має реального впливу. Саме тому для нас принципово важлива прозорість.
Ми регулярно публікуємо фінансові звіти, надаємо чеки, договори, результати лікування і розповідаємо не лише про успіхи, а й про складні моменти. Люди бачать реальні цифри, реальних тварин та реальні витрати.
Відкритість іноді може викликати настороженість на початковому етапі, але з часом саме вона формує довіру. Ми чітко бачимо: чим більше прозорості, тим стабільніші пожертви та більше постійних донорів, а не разових емоційних внесків.
📍 Як, на вашу думку, можна підвищити культуру благодійності в Україні і що для цього мають робити як притулки, так і бізнеси?
Благодійність важливо пояснювати мовою фактів, а не жалю. Це не про «врятувати один раз», а про системну відповідальність та довгострокову перспективу. Культуру благодійності неможливо нав’язати, вона формується там, де присутні довіра, чесність і прозорість.
Притулки мають бути відкритими: демонструвати не лише зворушливі історії з щасливим кінцем, а й щоденну рутину, складні рішення, фінансові показники, помилки. Коли люди розуміють, куди спрямовуються їхні кошти і що за цим стоїть, допомога перестає бути разовим імпульсом і стає звичкою.
Для бізнесу благодійність має бути не PR-акцією «для формальності», а довгостроковою інвестицією в суспільство — через партнерства, системну підтримку, активну участь у процесі. Важливо також усвідомлювати, що допомога може бути різноманітною: не лише у вигляді великих сум, а й регулярних невеликих внесків, особистої участі, поширення інформації. Саме так благодійність інтегрується в повсякденне життя і тоді вона справді стає ефективною.
📍 З якими найбільшими міфами або непорозуміннями ви стикаєтесь під час зборів та комунікацій з людьми?
Найбільш поширений міф полягає в тому, що притулки «отримують значні кошти» або їх утримує держава. Насправді близько 95% притулків в Україні є приватними і функціонують виключно завдяки підтримці громадян. Чим більший і відоміший притулок, тим вища щоденна відповідальність та витрати, а не «запас міцності».
Ще одне хибне уявлення полягає в тому, що донати спрямовуються «незрозуміло куди». Сьогодні все більше притулків працюють офіційно, забезпечуючи відкриту звітність та прозору комунікацію. Також часто недооцінюють малі суми: здається, що 10—20 гривень нічого не вирішують, хоча саме регулярні невеликі внески підтримують систему.
Існують також очікування миттєвого результату або переконання, що притулок «зобов’язаний» прийняти всіх тварин. Насправді допомога — це тривалий процес, а можливості завжди обмежені. Ці міфи підривають довіру та перешкоджають стабільній роботі притулків і плануванню їхнього майбутнього.
