Жан Кокто, народжений 5 липня 1889 року, є справжнім універсальним талантом своєї доби, який відмовлявся обмежуватися чимось одним. Він був поетом, драматургом, прозаїком, митцем, кінотворцем і критиком, але сам себе завжди вважав перш за все поетом, стверджуючи, що поезія присутня як у живописі, так і в кіно та театрі. Кокто став ключовою постаттю європейського модернізму, приятелював із Пабло Пікассо, Марселем Прустом, Едіт Піаф та Коко Шанель. Унікальність Кокто полягає в його здатності поєднувати міфологічні теми з радикальним авангардом, створюючи сюрреалістичні, але водночас надзвичайно гармонійні світи. Його кінотвори “Кров поета” та “Орфей” назавжди трансформували мову кінематографа, перетворивши екран на простір для візуальної поезії та мрій. Згадуємо його найвідоміші вислови, в яких глибока філософія переплітається з іронією та тонким розумінням людської натури й мистецтва.
Жан Кокто
Реклама.
“Зрозумійте, що саме вам дорікає публіка, і розвивайте це. Це і є ваша індивідуальність”
“Оскільки вони не знали, що це неможливо, вони це зробили”
“Поет — це брехун, який завжди говорить правду”
“Мода вмирає молодою, і саме це робить її серйозною”
“Дзеркала повинні б добре подумати, перш ніж відображати обличчя”
“Я знаю, що мистецтво абсолютно необхідне, тільки не знаю — навіщо”
“Справжня розкіш полягає не в тому, щоб володіти речами, а в тому, щоб дозволити собі не мати жодної зайвої”
“Письменник — це той, хто самотній, навіть коли він з кимось. Поет — це той, хто з кимось, навіть коли він абсолютно самотній”
“Головний недолік молодості в тому, що з кожним днем її стає все менше”