1 липня 1932 року з’явилася перша кольорова обкладинка журналу Vogue. Її автором став видатний фотограф Едвард Стайхен. Наталія Васюра, журналістка та дослідниця, розповідає історію одного з найвпливовіших фешн-фотографів, який створював портрети Чарлі Чапліна, Грету Гарбо та зробив знакові знімки для Vogue і Vanity Fair.
Едвард Стайхен
Реклама.
У такий же спекотний день, як сьогодні, рівно 94 роки тому, американські читачі отримали новий випуск журналу Vogue. Те, що вони побачили, не просто дивувало, а вражало. Адже до цього обкладинки всіх видань, чи то модних, чи то політичних, були виключно ілюстрованими. А тепер, вперше в історії, журнал прикрашало кольорове фото. На липневій обкладинці Vogue за 1932 рік американці побачили плавчиню в яскравому купальнику, яка тримала над головою червоний м’яч. Автором цього революційного знімка був Едвард Стайхен, без якого сучасний світ моди виглядав би зовсім інакше.
Уродженець бідної емігрантської родини з Люксембургу, він одним із перших почав експериментувати з кольоровою фотографією. Водночас, на початку століття, після навчання в Парижі, Стайхен створював вражаючі чорно-білі портрети, які завдяки грі світла нагадували живописні полотна модерністів.
Він фотографував Огюста Родена, Альфонса Муху, Морріса Метерлінка, Теодора Рузвельта та Ріхарда Штрауса, а своєю “улюбленою моделлю” називав Бернарда Шоу. У 1911 році Едвард Стайхен, на замовлення французького журналу Art et Décoration, зробив знімки моделей у вбраннях від Поля Пуаре, тим самим започаткувавши модну фотографію. Саме ці кадри історики моди сьогодні вважають першою у світі фешн-фотосесією.
Зйомка Едварда Стайхена для Vogue
Коли в середині 1920-х років американський видавець Конде Наст побачив роботи Стайхена, він негайно запросив його очолити фотографічний відділ Condé Nast і знімати для Vogue та Vanity Fair. Цікаво, що свою першу модну зйомку Стайхен провів у нью-йоркській квартирі Наста. До того моменту він ніколи не використовував штучне освітлення – лише природне. Проте саме після цього фотосету Стайхен почав експериментувати з поєднанням денного та штучного світла. Його перша кольорова обкладинка з дівчиною-плавчинею стала своєрідним кульмінаційним моментом цих творчих пошуків. Фото було зроблене в студії, але воно чудово передавало атмосферу сутінкового пляжу та прохолоду літнього вечора.
Стайхен під час роботи
Паралельно зі зйомками одягу Стайхен створював портрети знаменитостей для Vanity Fair. І до кожного він мав свій унікальний підхід. Так, під час роботи з Чарлі Чапліним виникли труднощі з самого початку – досвідчений актор одразу зізнався, що не може сидіти спокійно й не знає, як поводитися на зйомках. Тоді Едвард Стайхен почав з ним розмовляти, показувати свої фотоальбоми та запитувати про фільм “Золота лихоманка”, який щойно вийшов на екрани. Чаплін настільки захопився бесідою, що розслабився, а фотограф зробив одні зі своїх найкращих кадрів.
Чарлі Чаплін в обʼєктиві Стайхена
Схожа ситуація сталася і з Гретою Гарбо. Стайхен зміг зловити її у перерві на знімальному майданчику фільму “Жінка справи”. Фотограф запропонував актрисі сісти на звичайний стілець і почав знімати. У момент, коли він попросив її прибрати пасма волосся з чола, і вона в роздратуванні вигукнула: “О, це жахливе волосся!”, Стайхен зробив той самий знаковий кадр, який досі вважається найкращим портретом Грети Гарбо.
Грета Гарбо
Кілька років потому Едварда Стайхена запросили фотографувати Анну Стен – українську актрису, з якою на той момент американська кіностудія уклала один із найдорожчих контрактів у Голлівуді. Анна, ім’я якої донедавна було майже невідоме українському читачеві, на початку 1930-х років була яскравою європейською кінозіркою, яка працювала в звуковому кіно з найвідомішими акторами та режисерами.
За плечима Стен була успішна кар’єра в Радянському Союзі, навчання у Київському театральному технікумі, голодні роки під час Визвольних змагань та смерть улюбленого батька. Після того, як більшовики остаточно встановили владу в Україні, їй, спадкоємиці козацького роду з боку батька та купецького з боку матері, довелося приховувати своє походження.
Анна Стен
На початку її кар’єри в США Стайхен створив кілька портретів Анни, які кардинально відрізнялися один від одного. На фото для Vanity Fair вона постала такою, якою її не бачили ні до, ні після. Звичайна дівчина, з неохайно зібраним волоссям, одягнена у доволі скромну сукню. Основний акцент фотограф зробив на погляд – глядач бачить очі розумної жінки, яка очевидно не є такою простою, як її представляють публіці. Складається враження, що Стайхен отримав завдання зобразити таку собі селянку, адже продюсери тоді активно просували Стен як російську Попелюшку. Однак, вловивши її справжню сутність, він показав читачам, що Анна зовсім не така, якою її намагалися зробити продюсери.
Є ще один знімок – абсолютно інший. Тут вона постає такою, якою, вочевидь, і була насправді: драматична європейська актриса з багатим досвідом, дещо стривожена своїм невизначеним майбутнім у Голлівуді, готова працювати та боротися за своє місце під сонцем. На ній блуза від Chanel з її особистого гардеробу, з яким вона прибула до США. Її волосся спадає неслухняними пасмами, без жодного укладання. Саме так вона любила бути собою поза камерами.
Цією роботою Едвард Стайхен вкотре продемонстрував свою проникливість та глибину. До речі, Грета Гарбо після свого фотосету зауважила, що з нього неодмінно вийшов би чудовий кінорежисер. Адже ніхто краще за нього не вмів так ефективно працювати зі своїми моделями.
Найближчу виставку Едварда Стайхена можна відвідати під час фестивалю Rencontres d’Arles (Арль, Франція) з 6 липня до 4 жовтня 2026 року.
Дізнатись більше про Анну Стен можна в книзі Наталії Васюри “Анна Стен. Невідома історія першої української зірки Голлівуду”, виданій Stretovych.