Серед програм цьогорічного Docudays, що проходить у Києві до 12 червня, представлені шедеври документалістики з усього світу та свіжі українські кінострічки.
“Якби голуби перетворилися на золото”
Витончена та поетична робота чеської режисерки Пепи Лубояцкі торкається теми сімейних ран. Протягом кількох років Пепа документує своїх рідних, прагнучи збагнути причини наркотичної залежності свого старшого брата. Це грайлива, винахідлива за формою стрічка: особистий відеощоденник переплітається зі стилізованими спогадами, фотографіями, анімованими за допомогою ШІ, та графічними елементами, створюючи поліфонію голосів, що звертаються до минулого. Без надмірної сентиментальності фільм аналізує коріння та наслідки залежності, піднімаючи питання про межі між любов’ю та контролем, а також про справжній зміст поваги: рятувати чи дати свободу.
Реклама.
Світова прем’єра стрічки відбулася на Берлінському кінофестивалі, де “Якби голуби перетворились на золото” здобула нагороду за найкращий документальний фільм.
“Блаженні”
Героями стрічки Андрія Лисецького “Блаженні” є четверо українських митців, які в умовах повномасштабного конфлікту шукають відповідь на питання про роль творця під час війни. Це Нікіта Кадан, Михайло Алексеєнко, Данило Неміровський та Антон Гурин. Фільм присвячений пам’яті Антона Гурина, який у 2022 році став до лав Збройних сил України, а у 2025 році зник безвісти під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку.
Кінострічка делікатно висвітлює історії боротьби та творчого пошуку, дозволяючи героям відкрити свій внутрішній світ та осмислити особистий вибір.
“Сліди”
Один із найвизначніших фільмів цьогорічного Берлінале, що зосереджується на одній із найболючіших тем сучасної війни – сексуальному насильстві з боку російських окупаційних військ. У стрічці “Сліди” Аліси Коваленко та Марисі Нікітюк представлені шість свідчень українських жінок, які зазнали сексуального насильства з 2014 року на Донбасі, Херсонщині та Київщині внаслідок російського вторгнення. Всі вони є членами організації “СЕМА Україна” (SEMA Ukraine), яка об’єднує українок, що постраждали від сексуального та гендерно-зумовленого насильства через збройну агресію Російської Федерації проти України.
“Ілюзія тихої ночі”
“Ілюзія тихої ночі” – це колективний портрет нації, яка вже четвертий рік живе в умовах повномасштабної війни. 40 кінооператорів та звичайних мешканців усієї країни зафіксували події ночі з 27 на 28 липня 2025 року, створивши документальне свідчення однієї ночі в країні під час війни. Фільм показує різноманітні реалії, від південних степів до прифронтових територій. Завдяки поліфонічному монтажу, що переходить від загального до приватного, стрічка розкриває повсякденне життя, де серед страху, втоми та коротких миттєвостей радості проявляються стійкість та надія на те, що ця ніч також мине.
Режисерка стрічки – Ольга Чорних.
“Срібло”
З точки зору 12-річного Хуві ми занурюємося в життя мешканців найстарішої шахти Болівії, чиї смерті мають таку ж вагу, як і видобуте срібло. Ми бачимо межі людської витривалості та незгладимі криваві сліди історії. Це візуальне осмислення основ сучасного багатства. Стрічка польської режисерки Наталії Коняж.
“Волосся, папір, вода”
Фільм режисерського дуету Чіонг Мінь Куі (В’єтнам) та Ніколя Ґро (Бельгія) минулого року отримав одну з головних нагород кінофестивалю в Локарно. Ця поетична картина розповідає зворушливу історію про літню жінку Цао Тхі Хоу, яка є гомеопатом та фермеркою народу рук. Вона балансує між спогадами та реальністю, навчаючи онуків своєї зникаючої мови.
“Безіменна”
“Безіменна” – документальна кінострічка режисерки з Іраку Захраа Ґандур. У фільмі вона висвітлює проблему жорстокого поводження з жінками в її рідній країні. Зникнення її подруги дитинства Нур спонукало її до пошуку правди та розплутування складного переплетення воєнних та племінних законів Іраку. Пошуки Нур приводять її до іншої дівчини зі схожою долею – Лайли, яка дає режисерці надію на те, що Нур може бути серед живих.