Після початку повномасштабної війни логістика фактично перестала працювати, постачання зупинилися, а багато компаній були змушені закритися. Підприємець Володимир Хуртін , який займається продажем товарів для кавової індустрії, розповів, як його бізнес пережив перші місяці великої війни та чому він жодного разу не думав зупиняти роботу.
Перші тижні після 24 лютого Володимир Хуртін згадує як один із найскладніших періодів за весь час роботи. За його словами, бізнес, який був пов’язаний із постачанням продукції для кавової індустрії, фактично опинився у стані повної зупинки.
«Вся логістична цепочка зупинилася. Наші замовлення не надходили, товар не відправлявся. Нічого не працювало, усе стало приблизно на півтора місяця. Було відчуття, ніби весь ринок просто завмер в один момент», — згадує підприємець.
Він каже, що найбільше лякала навіть не фінансова складова, а повна невизначеність.
«Ти прокидаєшся і не розумієш, що буде завтра. Не знаєш, чи відкриються постачальники, чи буде товар, чи взагалі люди повернуться до роботи. Це був дуже складний психологічний момент для всіх підприємців», — говорить Володимир.
Попри хаос і нестабільність, думки закрити бізнес у нього не виникало.
«Жодного разу не було думки все закрити. Попередній досвід із ковідом показав, що має пройти певний час — і люди поступово повертаються до звичного життя. Тому я розумів: головне зараз — вистояти цей період і не панікувати», — каже він.
За словами підприємця, пандемія свого часу стала для нього серйозною школою адаптації.
«Ковід дуже загартував бізнес. Тоді теж був момент, коли здавалося, що ринок просто не витримає. Але поступово все почало відновлюватися. І після початку великої війни я вже мав внутрішнє розуміння, що криза — це не назавжди», — пояснює Володимир Хуртін.
Однією з найбільших проблем після початку вторгнення стало постачання товарів. Частина партнерів перестала працювати, а логістика була практично паралізована.
«Найважче було з постачальниками. Багато з них узагалі не працювали. Ти не можеш нормально планувати роботу, коли не знаєш, чи отримаєш товар завтра, через тиждень або взагалі отримаєш його», — говорить він.
Втім, після повернення до роботи у Києві приблизно через півтора місяця ситуація різко змінилася. Через закриття багатьох магазинів і компаній попит на продукцію почав стрімко зростати.
«Почався дуже сильний попит на весь товар. Багато магазинів були закриті, запаси клієнтів закінчилися, тому люди були раді всьому, що ми мали. Ми самі були здивовані тим, наскільки швидко ринок почав оживати», — згадує підприємець.
За словами Володимира, саме в кризові моменти дуже чітко видно, хто готовий адаптуватися до нових умов.
«Криза змушує дуже швидко приймати рішення. Ти або підлаштовуєшся під нову реальність, або просто зникаєш із ринку», — каже він.
Окремо підприємець говорить про підтримку родини та команди, які стали для нього головною мотивацією не зупинятися.
«Моя родина не покинула мене, а залишилася поруч і підтримувала мене весь цей час. Це дуже надихало і давало сили рухатися далі. А ще — моя команда. Я не міг залишити людей без роботи, бо за кожним працівником стоїть сім’я і своє життя», — зізнається Володимир Хуртін.
Сьогодні його бізнес продовжує працювати та адаптуватися до нових умов, а сам підприємець переконаний: головне у кризі — не втрачати здатність рухатися вперед.
«Будь-яка криза рано чи пізно закінчується. Головне — не зупинятися і продовжувати працювати», — підсумовує він.