9 травня відбулося відкриття Венеційської бієнале, найважливішої виставки сучасного мистецтва, де з національними проєктами беруть участь понад 80 держав.
Ділимося інформацією про найцікавіші павільйони — від уже нашумілого проєкту австрійської мисткині ФлорентиниХольцінгер до павільйону Японії, де можна на певний час усиновити… іграшку.
Реклама.
Павільйон Австрії
Один з найбільш обговорюваних та вражаючихпроєктів у Венеції – це павільйон Австрії, де державу представляє відома мисткиня ФлорентинаХольцінгер. Ймовірно, відео з цього павільйону ви бачили в соцмережах, оскільки робота Хольцінгер швидко вийшла за межі суто Джардіні, де знаходиться павільйон: це відео, де оголена жінка б’є власним тілом у великий металевий дзвін, чи кадри великого критого басейну, у якому людина керує швидкісним човном, розтинаючи воду всередині виставкового приміщення.
40-річна Хольцінгер знана своїми провокаційними перформансами, в яких працює на стику мистецтва та театру, використовуючи оголене тіло та тілесність загалом як засіб та метафору, а відвідувачі описують її роботи як захопливі, бентежні та абсолютно незабутні.
Для Венеційської бієнале вона презентувала проєкт SeaworldVenice, в якому досліджує воду, цього разу прямо через контекст міста. І вода тут є саме головним елементом, не як романтичний венеційський фон, а як сила, що водночас захоплює, дестабілізує та становить загрозу. За шоком, оголеністю та адреналіном, які характерні для творчості мисткині, стоїть набагато серйозніше питання про те, як ми сприймаємо тіло сьогодні, а також відносини між людьми та природою. Разом з тим, у павільйоні, відверто кажучи, чимало провокації та епатажу, адже вода, у якій плавають перформансисти, містить відходи з організмів відвідувачів бієнале – зокрема, сечу: вона надходить у басейни, де відбуваються перформанси, з біотуалетів прямо поруч.
Павільйон Японії
Павільйон Японії, яку представляє художник Ей Аракава-Наш, дарує глядачам неповторний досвід: нагодувати дитину, пограти з нею та відчути себе батьками. У великій кімнаті та в саду поруч із павільйоном розмістились понад 200 ляльок: деякі сидять на столах, очікуючи, поки їх візьмуть; інші відпочивають у зелені навколо павільйону, звисають на каркасах або сидять на стільцях. Кожен відвідувач може вибрати ляльку та ходити з нею павільйоном: в руках, на грудях, на плечах, годувати або гратися. З часом цей акт перетворюється на цікавий досвід турботи: так, одна з відвідувачок розповіла мені, що коли сиділа у кріслі, запропонувала іншій поступитися місцем, щоб та погодувала свого малюка – і та охоче погодилась.
Проєкт натхненний тим, що сам митець нещодавно став батьком, а сам павільйон розмірковує навколо питань турботи та нашої взаємозалежності одне від одного.
Павільйон Німеччини
Як завжди, павільйон Німеччини у Венеції непростий, концептуальний та присвячений осмисленню минулого країни. Проєкт представляє інсталяцію художниці ГенрікеНауманн, яка померла цього року від онкології, працюючи над виставкою для павільйону, та СунгТьєу. Він складається з трьох частин – "Війна", "Після війни", "1990" та "До війни". У інсталяціях, скульптурах та "комуністичних" барельєфах, якими оформлений фасад павільйону, мисткині осмислюють минуле НДР, період після об'єднання Німеччини та говорять про те, як легко одна ідеологія може змінити іншу.
Павільйон Данії
Цього року Данію представляє Майя Малоу Лізе, яка стала наймолодшою миткою, що коли-небудь представляла країну в данському павільйоні. Її виставка “Речі майбутнього” присвячена сексуальній політиці, культурі тіла та тому, як інтернет, капіталізм і медіа формують наші відносини з інтимністю та сексуальністю.
Мая Малоу Лізе перетворює данський павільйон на щось середнє між клінікою лікування безпліддя, порнографічним знімальним майданчиком та залом очікування біотехнологічного стартапу. У проєкті вона відштовхується від дослідження, яке показало, що перегляд VR-порнографії може збільшити рухливість сперматозоїдів до 50 відсотків.
Події центрального фільму мисткині розгортаються всередині кріогенної лабораторії сперми, де працюють порноактори. Вони існують у просторі відсторонено та майже сюрреалістично. У другій залі ми бачимо контейнери для транспортування сперми, виставлені в стінних нішах, як реліквії. Данський павільйон, іронічний та дуже сучасний, змушує думати про те, що інтимність та сексуальність у сучасному світі вже не належить нам.
Павільйон Польщі
Проєкт “Рідкісні мови” художниці Богни Бурської та художника Даніеля Котовського являє собою аудіовізуальну інсталяцію, присвячену мові, комунікації та способам, якими суспільство визначає, чий голос вважається “нормальним”, а чий залишається на узбіччі.
У центрі польського павільйону знаходиться група “Хор у русі”, колектив глухих та тих, хто чує виконавців, які інтерпретують пісні китів за допомогою розмовної англійської та міжнародної жестової мови. Однак, що робить проєкт особливо цікавим, так це ідея “Здобуття глухих” – концепції, яка розглядає глухоту не як недолік, а як специфічну культуру та інший спосіб сприйняття світу.
Коли перебуваєш у польському павільйоні, то є відчуття, що ти медитуєш, настільки проєкт тихий та гармонійний. Але варто зазначити, що під цією тишею криється глибоко політична робота. “Рідкісні мови ” говорять про маргіналізовані мови, про культури, що зникають, а також про те, наскільки тісно сам акт комунікації пов’язаний з владою. Чимало критиків вже виділили польський павільйон як один із найбільш емоційних цього року.