Для будь-якого театру дебют — це визначна подія. Для Kharkiv Opera, театру, що працює в 30 кілометрах від лінії зіткнення, сьогодні це ще й рішення: не зупинятися, не закриватися в очікуванні кращих часів, а невтомно шукати нову мову взаємодії з відвідувачем і реалізовувати сміливі задуми.
1 травня в театрі відбудеться прем’єрний показ балетів Inside the Music на музичні твори Джорджа Гершвіна та Bolero I.R. Моріса Равеля. Дослідниця балетного мистецтва Катя Єлецьких відвідала Харків.
“На мою думку, через нашу близькість до рубежу ми особливо відчуваємо це прагнення до життя. Ми надзвичайно цінуємо те, що маємо на сьогодні”, — каже Антоніна Радієвська, художня очільниця Харків Опера. Відважна жінка в рішеннях, а не в словах, іноді сувора — в чомусь дуже подібна до самого Харкова, — Радієвська прагне втілювати амбітні проєкти та одночасно відкривати перспективи для молодих митців: щоб вони мали можливість вирости від початкових ролей у харківському театрі до головних солістів. Театр працює на відстані кількох десятків кілометрів від лінії зіткнення — в умовах постійних повітряних тривог, обмеженого простору та відсутності великої сцени.
1 травня тут покажуть два одноактні балети — “Inside the Music” на музику Джорджа Гершвіна та “Bolero I.R.” Моріса Равеля. Над постановками працюють запрошені митці з Києва — провідні солісти Національної опери України Тетяна Льозова та Ярослав Ткачук. Це не перша їхня спільна праця як хореографів, проте саме ця вистава стала першою, створеною спеціально для харківської сцени в умовах війни. “Харків — місто руху. Воно існує всупереч усьому, і цей рух ми відчуваємо в самій виставі. Ми не мали наміру створювати розповідь про війну. Навпаки, хотілося говорити про буття, відкритість та світло”, — ділиться Тетяна Льозова.
Символічно, що нова інтерпретація Bolero з’являється саме в Харкові — місті Іди Рубінштейн, без якої історію виконавських мистецтв важко уявити. Саме на її замовлення у 1928 році композитор Равель написав Bolero. Згодом ця музика стала одним з найбільш впізнаваних творів XX століття: гіпнотичний ритм, поступове наростання, майже механічна повторюваність та внутрішня напруга перетворили її на ідеальний матеріал для хореографічних інтерпретацій.
У центрі постановки “Bolero I.R.” — процес внутрішньої метаморфози: від безликої маси до яскравої індивідуальності, від тіні до світла. “Іда Рубінштейн — одна з найзагадковіших постатей європейського модерну, меценатка, антрепренерка та артистка, яка руйнувала канони класичного балету й створювала власний сценічний стиль на межі танцю, театру й перформансу. У нашій виставі її образ перетворюється на символ енергії, що здатна змінювати світ навколо. Власне, це те, що й робила Рубінштейн протягом свого життя”, — зауважує Тетяна Льозова.
Балет “Inside the Music” побудований на музиці Джорджа Гершвіна, зокрема на концерті для фортепіано фа мажор. Концепція постановки — спроба побачити музику як живий простір, у якому взаємодіють ритм, структура та внутрішні образи.
“Це своєрідна візуалізація всесвіту музики, – як його бачить музикант, відвідувач або будь-яка особа. Це можуть бути ноти, клавіші, жанри — і те, як вони взаємодіють між собою”, — пояснює Ярослав Ткачук. — Якщо говорити про хореографічну мову обох вистав, то “Inside the Music” — це неокласика, а “Bolero I.R.” — вже хореографія з елементами модерну.
Харківський театр сьогодні працює на значно меншій сцені, без звичних масштабних декорацій і з безперервними повітряними тривогами. Водночас саме в цих обставинах формується нова хореографічна мова — глибоко пов’язана з дійсністю міста, що живе поруч із лінією фронту.
Реклама.
Харківська національна опера — один з найбільших театрів України, з розлогим репертуаром, оперною та балетною трупами, симфонічним оркестром, минулого року відзначив свій сторічний ювілей. Саме у Харкові у 1925 році було засновано перший державний український театр опери та балету. З самого початку тут відбувалися найгучніші прем’єри — балети — “Пан Каньовський” Михайла Вериківського, “Ференджі” Бориса Яновського.
Після початку повномасштабної війни звичне театральне життя стало нездійсненним. Основна сцена, обладнана найсучаснішим устаткуванням та розрахована на масштабні постановки, сьогодні закрита з міркувань безпеки. “У довоєнний період, наша сцена давала можливість ставити вистави неймовірних розмірів, наприклад були постановки за участі 250 дійових осіб”, — зазначає головний режисер театру Армен Калоян.
Харківська опера завжди була важливим осередком для мешканців міста, тому про припинення діяльності не йшлося. У 2024 році тут відкрили Loft Stage — новий камерний простір Харків Опери, створений з урахуванням усіх норм безпеки. Простір значно менший за головну сцену: глядацька зала вміщує близько 400 відвідувачів проти 1500 в основній.
З відкриттям Loft Stage балетна трупа театру опинилася в зовсім іншій сценічній реальності. Академічна хореографія формувалася для великих просторів, симетрій, глибини, ліній кордебалету, ефекту віддалення. Тому нова сцена вимагала не механічного перенесення репертуару, а уважного переосмислення кожної вистави: мізансцен, масових сцен, світла, декорацій, дистанції між артистами та глядачем. Так у театрі адаптували, зокрема, балети “Пахіта”, “Собор Паризької Богоматері”, “Жизель”.
“Ви навіть не уявляєте, який це запал — адаптувати вистави до нового простору й щоразу розв’язувати нові сценічні завдання. У голові вже безліч ідей: що ще можна відтворити, що поставити, як розвивати репертуар далі. Для мене важливо, що театр не замикається на одній людині: приходять нові постановники, з’являються молоді артисти, і ми всі дуже швидко прогресуємо разом”, — каже Антоніна Радієвська, художня керівниця балету Харків Опери.
За останній час театр вже встиг представити нові роботи, серед яких — балет “Драконячі пісні” на музику сучасного всесвітньо відомого українського композитора Максима Коломійця, що став однією з помітних подій воєнного репертуару. У грудні минулого року на Loft Stage виступала Катя Ханюкова — перша солістка English National Ballet, українська балерина, яка вже багато років представляє українську школу на міжнародній арені. Її приїзд до Харкова був не просто гастрольною подією, а знаком підтримки міста й театру.
У час, коли Харків згадується в новинах переважно через обстріли, культура повертає йому інший вигляд — образ міста, куди приїжджають митці, де відбуваються концерти та де відвідувачі купують квитки. Театр живе в тих умовах, які є: між обстрілами, вимкненнями електроенергії та опалення, створює вистави й готує прем’єри, переосмислює репертуар, працює з новими форматами, залучає артистів і приймає глядачів.
Антоніна Радієвська, яка поєднує роль художньої керівниці та залишається провідною солісткою балету, зізнається, що для неї було принципово залишатися в рідному Харкові. І в цьому є щось дуже харківське — вперте й практичне почуття відповідальності за місце, у якому ти виріс.
Війна змусила українські театри довести, що розмах мистецтва не визначається площею сцени. І Харків Опера сьогодні є одним з найяскравіших прикладів цієї нової театральної стійкості. Її розмах тепер — не лише в архітектурі чи кількості місць у залі, а в небажанні відмовлятися від амбіцій. Генеральний директор театру Ігор Тулузов наголошує, що майбутнє Харків Опери, а особливо її репертуарна політика, сьогодні стають частиною великої розмови про українську ідентичність.
“Звісно, коли з’явиться можливість повернутися на велику сцену, будемо швидко переносити туди постановки. Але головне зараз — ми всі дуже гостро відчуваємо потребу в українській культурній самоідентичності. Це не щось нав’язане, а внутрішня необхідність, яка йде зсередини. Ми бачимо, як з’являється багато нових творчих робіт з українським корінням, з українською інтонацією — і це дуже чітко відрізняється від того, що було раніше, — говорить Тулузов. — Зараз складно будувати такі масштабні плани, як до війни, але наші головні напрями зрозумілі: українські опери, українські балети, українські перформанси, а також європейські тренди, бо ми є частиною європейської культури. Для нас важливо повернутися до гастрольних поїздок. Європейський досвід нашого гуманітарного туру “Європейський шлях”, що тривав з квітня 2022 по червень 2024 року, показав, що наша культура близька глядачеві. Спочатку багато хто приходив на наші виступи як на благодійні заходи, щоб підтримати Україну, але згодом люди побачили рівень виконання, репертуар, артистів — і почали приходити вже як до великого театру. Це було дуже важливо для нас”.
Прем’єра “Inside the Music” та “Bolero I.R.” вдало узагальнює цю логіку: Харків Опера сьогодні не просто зберігає репертуар, а продовжує створювати новий. У складних умовах війни кожна така постановка стає способом залишатися в актуальному культурному процесі, спілкуватися з глядачем мовою сьогодення й водночас підтримувати зв’язок із власною ідентичністю.
Текст: Катя Єлецьких, авторка проєкту про український балет Ballet maniac