Щоб з'ясувати, хто на нашій планеті найшвидший, біологи «зрівняли у правах» великих і маленьких тварин, використавши своєрідну одиницю швидкості – довжину тіла за секунду. Дивно, але виміряна таким чином швидкість пересування кліща з Південної Каліфорнії набагато перевищила показники абсолютного рекордсмена гепарда.
Кліщ Paratarsotomus macropalpis показав результат, який у 20 разів перевищує досягнення гепарду. Якби комаха була розміром з людини, то її швидкість перевищила б 2 тисячі кілометрів на годину. Кліщ може бігати зі швидкістю 322 довжини тіла в секунду, що робить комаху, розмір якої не перевищує кунжутне насіння, найшвидшим наземним мешканцем нашої планети.
За даними нового дослідження жук австралійський тигр (Cicindela eburneola), який раніше вважався рекордсменом, тепер займає другий рядок у рейтингу і слідує за Paratarsotomus macropalpis. Тигр може нестися зі швидкістю 171 довжина тіла за секунду.
Що ж до всесвітньо відомого гепарду, то він лише на п'ятій позиції з жалюгідним результатом 16 довжин тіла за секунду. На полюванні гепарди розганяються до 110-115 км/год, що з сухопутних тварин – абсолютний рекорд. У той же час відносний чемпіон кліщ переміщається зі швидкістю пішохода, що поспішає – 6,4 км/год.
Щоб виміряти результати кліща, студент із каліфорнійського Коледжу Пітцера (Pitzer College) та головний автор дослідження Семуель Рубін (Samuel Rubin) ганявся за комахами ціле літо. В результаті він не лише зафіксував новий світовий рекорд, а й багато дізнався про фізіологію руху тварин.
«Це чудово, виявити щось швидше, ніж все інше, – розповів Рубін. – Але, окрім цього, дивлячись глибше, фізика того, як вони досягають такої швидкості, може надихнути нові революційні проекти для таких речей, як роботи або біоміметичні пристрої».
Куратор Рубіна, професор біології та доктор філософії Джонатан Райт (Jonathan Wright), звернув увагу під час занять, наскільки швидко кліщі перебирають лапками. Але до Рубіна ніхто не фіксував швидкість руху Paratarsotomus macropalpis у природному середовищі.
Зі зменшенням розмірів тварин збільшується як їх відносна швидкість, і частота кроків. Теоретично повинна бути знайдена якась гранична точка, що обмежує частоту рухів ніг. «Ми розглядали спільне питання про те, чи є верхня межа відносної швидкості чи частоти кроків, яка може бути досягнута, – розповів Райт. – Порівняння показників кліщів та інших тварин демонструє, що якщо верхня межа є, то ми ще не знайшли її».
Кліщ Paratarsotomus macropalpis – ендемік Південної Каліфорнії. Хоча він був вперше описаний у 1916 році, досі мало що відомо про його звички та джерела їжі. Для запису переміщень кліща в лабораторних умовах та у природному середовищі дослідницька група використовувала високошвидкісні камери. “Це було, насправді, досить важко, зловити їх, і коли ми знімали на вулиці, доводилося неймовірно швидко слідувати за ними, тому що поле зору камери всього близько 10 сантиметрів у поперечнику”, – повідомив Рубін.
Каліфорнійські кліщі здивували дослідників не лише швидкістю. Виявилося, що вони легко переносять температуру 60 градусів, бігаючи розпеченим сонцем бетоном. «Вони активні за температур, які, здається, припиняють діяльність будь-якої іншої групи тварин», – стверджує Райт.