Пасха — одне з найулюбленіших (і найкрасивіших!) свят в Україні. Які звичаї відзначення були в Україні в минулі часи, як українці одягалися на свято і як розписували великодні яйця — подивіться на дивовижних старовинних фотографіях з колекції Музею Івана Гончара.
Писанкарка з Косова в місцевому повсякденному одязі. 1920-ті роки. Мистецький історико-етнографічний альбом Івана Гончара “Україна та Українці”. Т. 15. “Галичина”, м. Косів, Івано-Франківська обл.
Підготовка до Пасхи починається заздалегідь, проте найважливіше зазвичай робиться за два тижні до свята. Починають готування з прибирання будинку й двору, оздоблюють дім святковими рушниками, вирізанками й квітами. Найулюбленіша справа всієї родини — створення писанок: як правило, в українських родинах роблять від 12 до 60 писанок, залежно від чисельності членів сім’ї. Розмальовувати писанки можна протягом усього посту або в Великий четвер.
Реклама.
З середи перед Великоднем починають пекти паски або баби: одну велику для освячення, декілька невеликих для частування. Всі паски в Україні традиційно прикрашали пташками, хрестами, віночками. У Великодню суботу роблять крашанки, а ввечері збирають пасхальний кошик. Туди кладуть паску, сирну паску, писанки, свинину, окіст, сало або ковбасу, сіль, хрін і свічку.
Іван Гончар “Народні звичаї. Типи та вбрання на Київщині” 1960—1970-ті роки. Папір, темпера. Збірка НЦНК “Музей Івана Гончара”
“Христос воскрес” — саме так ми вітаємо приятелів і рідних. Відповідаємо: “Воістину воскрес” або “Воскресне Україна” і повторюємо три рази. За традицією діти на Пасху ходять до сусідів і рідних і поздоровляють їх зі святом пасхальними віршами та піснями. Це називається христосування.
Пасха пронизана мотивами відновлення всіх сфер життя, розповідають співробітники Музею Гончара. Стосується це і одягу українців. Найбільш святково люди одягалися саме на Великдень. Кожен хотів придбати та одягнути хоча б одну нову річ до цього свята й подарувати обновку дітям. До святкування прали й готували найкращий святковий одяг.
Професор Степан Килимник у своїй роботі “Український рік у народних звичаях в історичному висвітленні” описує великодній одяг українців: “Чарівна картина біля церкви: сотні дівчат, одягнених у різнокольоровий картатий одяг: плахти, вишиті сорочки, у кептарях, вінках з барвінку, позолочених блискітками, незліченні стрічки звисають на плечі, у червоних чобітках з мідними підківками; юнаки та хлопці, по-святковому одягнені — у вишитих сорочках, у широких штанях, підперезані широкими картатими поясами, у чоботях на “зборках”, переважно в сивих шапках; старенькі бабусі в запасках, з широкими крайками, також у вишитих сорочках, у намітках, у козлових чоботях, і дідусі та господарі в розшитих біллю свитках”.
