Дефіцит сої в ЄС відкриває нові перспективи для українських аграріїв / Depositphotos
Євросоюз має взяти до уваги потенціал України у формуванні майбутньої стратегії щодо протеїнів, оскільки українська соя вже відіграє значну роль у забезпеченні європейського ринку білковими кормами для тварин. Разом з тим, Брюсселю необхідно спростити нормативні умови для українських виробників, які виявляють готовність працювати за стандартами ЄС.
Про це повідомляє Delo.ua з посиланням на дані Мінекономіки.
За словами заступника міністра економіки, екології та сільського господарства Тараса Висоцького, в ЄС спостерігається значний дефіцит протеїну для потреб тваринництва. Власне виробництво сої в Європейському Союзі становить близько 3 млн тонн на рік, у той час як сукупна потреба перевищує 35 млн тонн.
Для прикладу, Україна щорічно виробляє близько 6 млн тонн сої, велика частина якої вже експортується на європейський ринок.
У Мінекономіки підкреслюють, що український агросектор поступово переходить від моделі експорту сировинної продукції до участі в ланцюгах створення доданої вартості. Йдеться про розвиток переробки, сертифікування продукції та відповідність вимогам європейського ринку.
На даний момент приблизно 25% української сої без ГМО вже відповідає сертифікованим стандартам Євросоюзу. Це свідчить про структурну трансформацію галузі, впровадження передових технологій та зміну виробничих методів на рівні господарств.
Серед конкурентних переваг України називають географічну близькість до ринку ЄС, менші логістичні витрати, значний виробничий потенціал та сильні позиції в сегменті продукції без ГМО, яка користується великим попитом серед європейських споживачів.
Разом з тим, головними перешкодами для експорту залишаються нові нормативні вимоги ЄС.
Зокрема, регламент EUDR вимагає надання підтвердження того, що продукція не пов’язана з вирубкою лісових насаджень, а директива RED III запроваджує додаткові критерії стійкості для сировини, що використовується у виробництві біопалива. Це зумовлює додаткові витрати на відстежуваність, цифровий контроль та сертифікацію.
За оцінками української сторони, найбільший вплив нові правила можуть мати для малих і середніх виробників, які мають обмежені можливості для швидкої адаптації.
Україна звертається до ЄС із закликом залучати її до розробки нових аграрних регуляцій ще на етапі оцінювання впливу та підготовки рішень. У середньостроковій перспективі важливими питаннями залишаються також правила застосування засобів захисту рослин та реформа Спільної аграрної політики Євросоюзу з урахуванням післявоєнного відновлення України.
Слід зазначити, в Україні спостерігається збільшення цін на сою через високий попит з боку внутрішніх переробних підприємств. Закупівельні ціни на сою з ГМО зросли на 300-500 грн/т і складають 20500-21000 грн/т.