Відважні твори Гамлета Зіньківського, колективна експозиція про насолоду в PinchukArtCentre та полотна знавця кольору та світла Анатолія Лимарєва в Національному музеї: ми відібрали найцікавіші експозиції Києва, які варто відвідати у квітні.
Проєкт 365 “Час не потрібен”
З 21 березня до 13 травня, Музей Ханенків
Одна з провідних експозицій весни — індивідуальний проєкт відомого харківського митця Гамлета Зінківського, котрий презентує нові роботи, виконані у 2025 році. Щодня протягом року художник створював одне зображення — так сформувався цикл 365: рік, прожитий у стані дисципліни, де кожен день доведений до завершення. У Музеї Ханенків проєкт 365 виступає як своєрідний щоденник часу, доступний для неквапливого перегляду й особистої інтерпретації. У серії малюнків Гамлет занотовував випадки, ландшафти, вирази або короткі міркування, що поєднують слово та графічний образ. Стиль митця легко розпізнати саме за манерою вживати слова: вони є невід’ємною частиною кожної роботи, іноді пояснюють, а іноді змагаються із зображенням.
У задумах художника — створити десять таких серій і в результаті представити їх разом.
Реклама.
“Анатолій Лимарев. Сонцесхід”
З 27 березня до 21 червня
До кінця червня в Національному художньому музеї проходить експозиція, присвячена творчості видатного українського художника, представника неофіційного мистецтва, майстра кольору й світла Анатолія Лимарєва, активний період творчості якого припав на 1960–90-ті роки. У п’яти залах музею показано близько 100 творів живопису й графіки, а також архівні фотографії, зроблені самим Анатолієм і його дружиною Світланою Даценко.
Експозиція концептуально окреслює основні вектори творчості художника. Уродженець Донецької області, художник щоліта повертався з Києва до рідної Амвросіївки в пошуках особливого південного світла. Три зали експозиції присвячені землі та людям Донеччини. Окремі блоки виставки представляють портрети сім’ї та друзів художника, автопортрети. Важливу частину експозиції складають роботи з шевченківського циклу, в яких образ поета постає як альтер его самого Лимарєва.
Мультимедійну інсталяцію для виставки створили митець Вітя Кравець і композитор Олексій Шмурак.
“Радість”
З 27 березня до 30 серпня, PinchukArtCentre
Головний весняний проєкт досліджує “одну з найважливіших емоцій, яка дає нам сили у важкі часи”, говорять в артцентрі. Відправною точкою проєкту стали текстові свідчення, які зібрав український ветеран Гліб Стрижко. Він провів низку інтерв’ю з військовими, ветеранами та ветеранками ЗСУ, щоб дізнатися, що приносить їм радість зараз і як вони її відчувають. Їхні тексти представлені поряд із роботами українських і міжнародних художників та художниць, що показують різні прояви радості. Проєкт прагне нагадати про особливі моменти, які роблять нас живими та свідчать про нашу людську сутність.
Куратори виставки “Радість” — Бйорн Гельдхоф та Олександра Погребняк.
“Не питаючи дозволу”
З 27 березня до 30 серпня, PinchukArtCentre
Виставка “Не питаючи дозволу” поєднала роботи українських художників і художниць, створені в період між двома революціями — з 2004 по 2014 рік, — у фокусі яких тема тілесності. На тлі глибоких політичних зрушень митці й мисткині починають виходити в публічний простір і активніше говорити про особисту й колективну відповідальність. Вони переосмислюють уявлення про тіло, сформовані пострадянською мораллю та культурою. Відстоюючи рівні права й важливість особистих свобод, художники й художниці, залучені до проєкту, розширювали межі сприйняття та створювали нові можливості для наступних поколінь.
Кураторка проєкту — Дарія Шевцова.
“Тимчасово (пусті)”
Національний музей Тараса Шевченка, з 8 квітня до 3 травня
Художниця Ярослава Мельниченко разом із кураторкою Оксаною Озарчук представляють виставку “Тимчасово (пусті)” про форми відсутності у воєнний час. Виставка побудована як маршрут — від публічного до інтимного. Спершу Ярослава розмірковує над захистом і демонтажем пам’ятників, у наступній, кульмінаційній залі висвітлює актуальні проблеми музеїв. Розповідь завершується найбільш інтимною залою. Через звернення до квартирних галерей, які стали місцем створення експозицій під час війни, окреслюються позиції художниці та кураторки.
"Весна. Жіночі імена бойчукізму"
Український Дім, 5 березня – 12 квітня
Одна з головних виставок весни — проєкт, присвячений мисткиням школи бойчукізму. Виставка висвітлює імена Оксани Павленко, Антоніни Іванової, Віри Бури-Мацапури, Софії Налепинської-Бойчук, Марії Холодної, Ярослави Музики та інших бойчукісток — видатних художниць свого часу. Бойчукізм постає як багатоголосий мистецький простір, у якому жіночий внесок мав принципове значення для формування нового візуального коду, розповідають куратори проєкту.
Особлива роль бойчукісток полягає і в збереженні традиції. Після масових розстрілів митців школи під час радянського терору бойчукізм оголосили ворожим, а його твори прирекли на знищення. Архіви руйнували, розписи замальовували, імена зникали з публічного простору. У цій атмосфері страху й тотального контролю саме жінки стали тихими берегинями пам’яті: Оксана Павленко, Ярослава Музика та Антоніна Іванова пережили ці роки й зберегли у великій таємниці фрагменти мистецької спадщини бойчукістів — ескізи, роботи, спогади, саму ідею школи.
"Хмарне сховище"
Центр сучасного мистецтва М17
Новий проєкт в М17 актуалізує суспільну дискусію про мистецтво як спосіб осмислення минулого, несинхронність історії та колективної пам’яті, крихкість культурної спадщини, війну як чинник формування нової пам’яті в Україні та межі цифровізації людського досвіду. На виставці представлено роботи понад 30 художників, серед них Костянтин Ліберов, Петро Гронський, Ніка Шумейко, Михайло Рай, Катерина Савчук, Нікіта Цой. Відбір робіт для виставкового проєкту в інституціях здійснювався шляхом open call, під час якого було отримано більш ніж 600 заявок.