Коли більшість людей планує переїзд у нову країну, вони зважують ризики: мову, конкуренцію, невідомість.
Історія Ярослав Чигрин почалася не з плану, а з необхідності. І саме це стало його перевагою.
«Якби мені сьогодні сказали: “Переїдь у країну з іншою мовою й почни справу, у якій ти не маєш досвіду”, — я б сто разів подумав», — зізнається він.
Але тоді часу на роздуми не було. І саме тому з’явилася готовність діяти.
Український фундамент: підприємництво як система мислення
Щоб зрозуміти, чому Ярослав так швидко інтегрувався в американський ринок, потрібно повернутися до його українського досвіду.
Його бізнес почався з невеликого складу в Ірпені. Без інвесторів, без гучного старту — лише системна робота. Згодом компанія обслуговувала понад 300 постійних клієнтів і працювала за принципом «все для кав’ярні»:
- постачання кави;
- одноразовий посуд;
- кавомашини та обладнання;
- партнерські десерти;
- сервісне обслуговування.
Пізніше з’явилися власні кав’ярні, а з ними — експерименти з форматами, зокрема Drive True, коли цей формат ще не був мейнстримом в Україні.
Але найважливіше — це не масштаб.
Це мислення.
Ярослав Чигрин ще тоді навчився будувати процеси, стандартизувати якість, працювати з технікою та сервісом як із системою, а не як із випадковим набором рішень.
Саме це мислення він привіз із собою в США.
США: не адаптація, а переосмислення ринку
У США Ярослав Чигрин зайшов у сферу ремонту побутової техніки. Формально — нова професія. По суті — нове поле для підприємницької стратегії.
Перший етап був складним:
пояснювати технічні нюанси англійською, якої він ще навчався, і водночас виконувати роботу без права на помилку.
Але саме в процесі роботи він побачив головне:
ринок величезний, попит стабільний, але стандарти — фрагментарні.
Багато техніків працюють індивідуально.
Навчання часто відбувається «в полі».
Єдина культура сервісу відсутня.
І замість того, щоб просто інтегруватися в цю систему, Ярослав Чигрин поставив інше питання:
чому ця сфера досі працює без чітких стандартів?
Від майстра до архітектора системи
На певному етапі стало очевидно: добре ремонтувати — замало.
Потрібно створювати структуру, яку можна масштабувати.
Ярослав Чигрин почав формувати власний бренд не як набір послуг, а як модель сервісу:
- прозора комунікація з клієнтом;
- чіткі алгоритми діагностики;
- стандарти якості;
- відповідальність за результат;
- системний підхід до репутації.
Йдеться не про логотип і маркетинг.
Йдеться про створення нового стандарту довіри.
Його бачення — сервісна компанія з філіями в різних штатах і франшизною моделлю з єдиними правилами. Не «майстер у районі», а впізнаваний бренд, який задає рівень для всієї ніші.
Освіта як інструмент зміни індустрії
Окрема стратегічна ціль — навчання нових техніків.
Ярослав Чигрин добре пам’ятає, що означає входити в професію без системної підтримки. Саме тому він працює над книгою
«Мистецтво ремонту: як відновлювати техніку і створювати бізнес на сервісі».
Це не автобіографія.
Це спроба структурувати хаотичний досвід індустрії.
Його позиція проста й водночас провокаційна для ринку:
технік має бути не просто виконавцем, а підприємцем.
Не вчитися на помилках клієнтів, а входити в професію підготовленим.
Якщо з’явиться системне навчання, зміниться й рівень ринку.
Амбіція масштабу
Мета Ярослав Чигрин — не стабільний дохід на сервісних викликах.
Мета — створити в США сервісну систему, яка працює за чіткими правилами, масштабується та відтворюється.
Він уже проходив шлях від малого складу до розгалуженої бізнес-моделі в Україні. Тепер цей досвід застосовується в новій країні — у сфері, яка давно потребує структуризації.
І саме в цьому головна відмінність його історії:
це не історія адаптації мігранта.
Це історія трансформації ринку зсередини.
Довідка
Ярослав Чигрин — український підприємець і технік із ремонту побутової техніки у США. Понад 10 років розвивав кавовий бізнес у Києві та області. Після переїзду в США розпочав кар’єру в сервісному ремонті, нині формує власний бренд та працює над системою стандартизованого навчання для техніків. Автор книги «Мистецтво ремонту». Одружений, виховує шестирічного сина.