В українському прокаті стартував показ стрічки “Марті Супрім. Геній комбінацій” з Тімоті Шаламе в ролі протагоніста. Це розважальна комедія з елементами пригод, що розповідає про молодого чоловіка, котрий прагне здобути славу як професійний гравець у настільний теніс. Кінокритикиня Соня Вселюбська описує, яким чином акторові нарешті вдалося досягти приголомшливого тріумфу завдяки цьому дивовижному втіленню.
Нарешті Тімоті Шаламе здобуває професійне визнання, якого так довго домагався. Американський актор, якому вже виповнилося 30 років, з ранніх років старанно прокладав шлях до вершин акторської майстерності. Розпочавши свою творчу діяльність у телевізійному серіалі “Homeland” у 2012 році, він одразу ж перейшов до кінематографу, не маючи жодного бажання повертатися до телевізійних проєктів. Справжній успіх до Шаламе прийшов після виконання ролі у знаковому фільмі Луки Ґуаданьїно “Назви мене своїм ім’ям”, що привернуло увагу до його драматичного дару й виразної зовнішності — якостей, які Голлівуд особливо високо цінує в акторах його вікової категорії.
Реклама.
З того моменту, Шаламе встиг співпрацювати з багатьма видатними режисерами, такими як Дені Вільньов, Ґрета Ґервіґ, Вес Андерсон і Крістофер Нолан. Він також зміг закріпити за собою статус екранного секс-символа, стати обличчям Bleu de Chanel і навіть знайшов час для побудови романтичних відносин з Кайлі Дженнер. Не вистачало лише одного — вагомих професійних відзнак, відсутність яких тиснула на актора пропорційно тривалості його кар’єри та зростанню масштабу проєктів.
Ці розчарування стали особливо помітними минулого року, коли актор відкрито висловлював бажання здобути “Оскар” за свою інтерпретацію образу Боба Ділана у фільмі “Цілковитий незнайомець”. Байопіки, з їхніми вимогливими трансформаціями та підготовкою, традиційно вважаються надійним шляхом до отримання заповітної статуетки. І хоча актор наполегливо вивчав гру на гітарі, удосконалював вимову та міміку Ділана, а також носив складний грим на носі, в результаті він поступився перемогою Едрієну Броуді. Варто зазначити, що це не вперше, коли роль вимагала від Шаламе значних зусиль — для “Назви мене своїм ім’ям” він вивчав італійську мову, для “Дюни” занурювався у вигадану лінгвістичну систему всесвіту, а для “Вонки” брав уроки вокалу. Проте його самовіддача залишалася недооціненою — загалом Шаламе упустив дві нагороди “Оскар”, чотири “Золоті глобуси” та чотири премії BAFTA. “Люди можуть називати мене позерів, говорити все, що завгодно”, — зізнається він у відвертому інтерв’ю для Vogue, розкриваючи свою неприязнь до поразок.
Усвідомлюючи, що професія актора передбачає готовність до постійних відмов, він урешті-решт віднайшов силу протистояти цьому в протилежному — у непохитній, майже зухвалій самовпевненості, яка з часом закріпилася за ним як відмінна риса. У певному розумінні Шаламе розвинув спортивний інтерес до перемоги, який зумів віртуозно трансформувати у втілення головного героя фільму “Марті Супрім. Геній комбінацій”. Ця роль — найбільш захоплива й водночас найбільш самореферентна у його творчому доробку. “Це був мій справжній образ, доки в мене взагалі з’явилася хоч якась кар’єра”, — відверто заявляє актор.
Стрічка американського режисера Джоша Сафді була заявлена як оповідь про Марті Рейсмана — знакову фігуру Нью-Йорка 1950-х років, відомого гравця в пінг-понг і пройдисвіта. Джош, раніше відомий завдяки спільній роботі з братом Бенні (який пізніше представив фільм “Незламний”), зарекомендував себе як майстер тривожного, напруженого й стилістично вивіреного кіно про маргінальних особистостей у великому місті (“Гарні часи”, “Неграновані коштовності”). Після початку індивідуальних кар’єр братів стало очевидним, хто з них відповідав за запал і динаміку. Якщо Бенні більше зосереджувався на психологічному стані та романтичних стосунках, відтворюючи історію Марка Керра на екрані, то Джош у своїй стрічці максимально дистанціювався від елементів байопіку, натомість створивши розважальну кінороботу, присвячену Нью-Йорку та молодій мрії як концепції.
У центрі сюжету — 23-річний юнак Марті Маузер, хлопець єврейського походження з природним талантом до настільного тенісу та шахрайства. Маючи амбіцію стати відомим міжнародним спортсменом, він накопичує кошти на участь у світових чемпіонатах, але родина, борги, гангстери та колишні коханки постійно ускладнюють його шлях. Марті терміново потребує знайти гроші на черговий турнір у Токіо — завдання, яке здається надзвичайно складним випробуванням. Втім самовпевненість, удача та харизма дозволяють йому реалізовувати будь-які комбінації та підкоряти сувору реальність власній наполегливості.
Підготовка до зйомок “Марті Супрім. Геній комбінацій” розпочалася досить давно. У 2018 році дружина й продюсерка режисера продемонструвала чоловікові копію мемуарів Марті Рейсмана, на що той відповів, що хоче створити фільм “у цьому світі”. Саме тому “Марті Супрім. Геній комбінацій” не заглиблюється в тонкощі реального життя Рейсмана, а Джош Сафді навіть змінює прізвище головного героя. По суті, це фільм про настільний теніс лише в формальному сенсі. Фігура спортсмена скоріше стає провідником у соціальне середовище 1950-х, на яке Сафді дивиться з особливою прихильністю, використовуючи його як засіб для створення пригодницької комедії та водночас морального коментаря до відображуваної епохи.
Звісно, магнетична енергія фільму насамперед виходить від гри Шаламе. І якщо актор неодноразово демонстрував здатність працювати з драматичними й комедійними задумками режисерів, то над спортивною складовою ролі йому довелося серйозно попрацювати.
І хоча екранний час, присвячений безпосередньо спортивним виступам, не є основним, Шаламе готувався до цієї ролі цілих сім років — фактично відтоді, як познайомився з Джошем Сафді на кінофестивалі. Як згадує режисер в інтерв’ю, нав’язливі агенти постійно намагаються звести його з молодими талантами, але саме Шаламе чимось його зачепив. З того часу Сафді розробляв проєкт фільму, а актор заглибився в особливості настільного тенісу, паралельно працюючи над такими великими проєктами, як “Французький вісник” та “Дюна”.
Видання Hollywood Reporter опублікувало цікаве інтерв’ю з особистим тренером Шаламе з настільного тенісу, який приєднався до проєкту вже після того, як актор роками тренувався таємно. Разом вони не лише вдосконалювали спортивну техніку, а й прагнули досягти чогось більшого — відтворити механіку ударів 1950-х років, яка суттєво відрізняється від сучасної гри. Знімальна група розглядала варіант залучення дублера для цих кількох сцен, але було майже неможливо знайти когось, хто міг би відповідати статурі актора й водночас демонструвати гідну гру. Проте Шаламе чудово впорався з цим завданням, майстерно володіючи ракеткою та демонструючи відповідні рухи тіла в напружених епізодах змагань.
Однак, навіть на знімальному майданчику робота Шаламе не завершилася. Знімальна група не упустила можливості використати подібність характерів Марті й Тімоті, їхній азарт до перемоги. Саме на кумедній самовпевненості й побудована вся піар-стратегія студії A24. Складається враження, що протягом останніх місяців Шаламе й образ Марті були всюди, розфарбовуючи все в помаранчевий колір — м’ячики для пінг-понгу, дирижабль у небі, Empire State Building і навіть парні костюми разом із Кайлі на червоній килимовій доріжці. Ми також бачили Шаламе на вершині сфери в Лос-Анджелесі, його нібито випадково злиту абсурдну маркетингову нараду, запуск реп-кар’єри, обличчя на упаковці пластівців — це лише кілька прикладів. Піар-кампанія фільму така ж наполеглива, як і його протагоніст, і така ж професійна, як актор, який його втілює.
На даний момент Шаламе вже отримав відзнаки від Critics Choice Awards та “Золотого глобуса” і впевнено рухається до здобуття “Оскара”. Dream Big — закликає слоган фільму, і, можливо, саме цього в Тімоті Шаламе дійсно варто повчитися.