Акторка Джессі Баклі 11 січня відзначилася “Золотим Глобусом” і майже стовідсотково отримає “Оскар” вже в березні. У кінострічці “Гамнет” постановки Хлої Чжао 36-річна ірландська знаменитість демонструє безкомпромісну, до краю відверту гру, що захопила критиків і глядачів по всьому світу. Напередодні появи картини в кінотеатрах пригадуємо сім акторських робіт, які якнайкраще відображають талант Баклі.
Реклама.
“Звір” (2017)
Початок успішної кар’єри Баклі трапився, коли їй виповнилося 27 років. Захопливий романтичний трилер Майкла Пірса описує історію двох відлюдників (Баклі грає разом з Джонні Флінном), чиї дороги перетинаються серед вітряних, суворих пагорбів острова Джерсі. З дивовижною тонкістю та інтелектом, а згодом — із шаленою міццю та натиском, Баклі показує весь свій творчий потенціал. Ця роль принесла їй премію British Independent Film Awards як найбільш багатообіцяючій молодій акторці.
“Дика троянда” (2018)
Роуз-Лінн — мати-одиначка двох дітей з Ґлазго, яка мріє вирватися в Нешвілл і стати кантрі-виконавицею. Енергійна, дерзка, з ангельським голосом і чарівною впевненістю — героїня Баклі в музичній драмі Тома Гарпера і досі лишається однією з її найбільш визначних робіт. Номінація на BAFTA та низка ще більш значних ролей стали природним продовженням цього тріумфу.
“Чорнобиль” (2019)
Жахлива реконструкція ядерної трагедії у серіалі Крейґа Мейзіна зібрала сильний акторський ансамбль — Джаред Гарріс, Стеллан Скарсґорд, Емілі Вотсон, — але роль Баклі є не менш вагомою. Вона грає дружину пожежника, смертельно ураженого радіацією. Звичайна жінка, яка спочатку не розуміє, а потім із жахом усвідомлює масштаб лиха. Героїня стає очима й вухами глядача — і тією, за кого болить серце.
“Я думаю, як це закінчити” (2020)
Психологічний лабіринт Чарлі Кауфмана будується навколо таємничої героїні Баклі — дівчини розгубленого персонажа Джессі Племонса, який везе її познайомитися зі своїми моторошно дивними батьками (Тоні Коллетт і Девід Тьюліс). Коли дійсність починає розпадатися, саме її гіпнотична гра перетворює психологічний експеримент на емоційний досвід.
“Фарґо” (2020)
У четвертому сезоні кримінальної антології Ноя Гоулі, події якого відбуваються у Канзас-сіті 1950-х, Баклі найбільше лякає саме своєю чемністю. Її героїня — доброзичлива медсестра, яка отруює без жодного сумніву, — показує, що акторка з однаковою втіхою може грати як звичайних домогосподарок, так і вишуканих негідниць.
“Втрачена донька” (2021)
Саме ця роль принесла Баклі першу номінацію на “Оскар”. У режисерському дебюті Меґґі Джилленгол вона створює чуттєвий і до болю знайомий образ молодої матері, яка перебуває на межі знесилення. Невелика за тривалістю, але тектонічна за впливом роль остаточно розвіяла будь-які сумніви щодо розмаху її обдарування.
“Жінки говорять” (2022)
Поруч зі стриманою Руні Марою та вибуховою Клер Фой Баклі стає голосом незгоди у драмі Сари Поллі. Фільм розповідає про групу жінок і дівчат з віддаленої менонітської громади, які намагаються вирішити, як відреагувати на серію жорстоких нападів з боку чоловіків. Ключова сцена Баклі — момент, коли захисні мури руйнуються й правда нарешті виривається назовні, — справжній акторський бенефіс.
За матеріалами vogue.co.uk