15 січня в український кінопрокат виходить стрічка “Марті Супрім. Геній комбінацій”. Це пригодницька комедія про Марті Маузера — завзятого фантазера з Нью-Йорка 1952 року, який прагне трансформувати пінг-понг із буденного дозвілля на власну путівку до слави. Марті майстерно зіграв Тімоті Шаламе.
Для нової картини “Марті Супрім. Геній комбінацій” художниця по костюмах Міяко Белліцці намагалася думати глобально — подібно до головного героя. Для цього їй треба було відповісти на ключове запитання: яким Марті Маузер (Тімоті Шаламе) воліє уявлятися світу?
“Це не завжди той, ким він є насправді”, — зазначає Белліцці. На початку кінофільму Маузер — реалізатор взуття з Нижнього Іст-Сайду епохи 1952 року, котрий вважає себе неперевершеним гравцем у настільний теніс на планеті. Однак у цій феєричній психологічній драмі про особистість, яка прагне визнання, покладаючись на мрію, характер і завзятість, одяг стає вагомим інструментом: він творить імідж та втілює кредо протагоніста — вдавай, поки не досягнеш мети.
Задуми Марті — величезні. Перше, що на це вказує, — сірий костюм у прозорому чохлі з пральні. Герой демонструє його перед товаришем по взуттєвій лавці, в якого скромніші плани, і запевняє, що придбав його саме для всесвітнього турніру. Саме цей атрибут, на переконання Белліцці, найвлучніше передає вдачу Марті: “Таке вбрання носить персона, котрою він воліє бути”.
Реклама.
Режисер Джош Сафді покликав Белліцці до цієї роботи після їхньої взаємодії над двома попередніми кінострічками — “Неограновані самоцвіти” (2019) та “Добрий час” (2017), які він зняв разом із молодшим братом Бенні Сафді. (Відтоді вона також працювала над фільмами “Привіт, смутку” (2024), “Історія звуку” (2025), а також над серіалом HBO “Сцени з подружнього життя” (2021).
“Це обожнювана епоха Міяко, тож я був у захваті від того, що звернувся саме до неї, — пригадує Сафді. — У нас виникла особлива синергія”.
Як справжня жителька Нью-Йорка, Белліцці з особливим почуттям творила образ Нижнього Іст-Сайду, з якого починається кінофільм. “Це всесвіт Марті, тому я розмірковувала про життя в місті та про те, що на нього впливає, — каже вона. — Хто його взірці в районі? На кого він прагне бути схожим? І ким він точно не воліє стати?”.
Серед таких “антивзірців” — представники кримінального середовища, з якими Марті зв’язується, адже й сам займається сумнівними оборудками. Силует його костюма, до речі, вторить одягу гангстера-кінолога, якого грає культовий нью-йоркський режисер Абель Феррара. Сафді довідався про кравця з Нижнього Іст-Сайду, клієнтами котрого були єврейські мафіозі. Довжина крокового шва служила ознакою достатку: чим більше грошей — тим більше матерії. Цей метод точно передавав і прагнення Марті, і гангстерський спосіб хизуватися та демонструвати свою “крутість”. Для Сафді також було суттєво, щоб сорочки Марті лишалися об’ємними та легкими й підкреслювали його виразну особистість. Згодом стало зрозуміло, що Шаламе потрібні підплічники — без них у костюмах він скидався на студента. “Коли ми відшукали належний силует, він цілковито змінив присутність актора в кадрі — навіть його ходу”, — наголошує Белліцці.
“На Нижньому Іст-Сайді в той час люди носили речі ще з 40-х, — зауважує Сафді, порівнюючи тогочасне уявлення про цінність одягу з нинішнім ставленням до авто із середнім терміном експлуатації у 12 років. — Міяко вважала, що Нижній Іст-Сайд годиться демонструвати так, ніби він зупинився в минулому, тоді як Верхній Іст-Сайд — це зовсім інший, сучасний світ, де панують мода та розкіш”.
Аби відтворити цей “вищий” світ, у якому живе колишня голлівудська зірка Кей (Ґвінет Пелтроу), команда зверталася до ранніх колекцій Balenciaga та Dior — модних будинків, заснованих якраз у той період. “Міяко говорила про стислість і чистоту ліній того часу, про зародження модерну. Вона навчає мене всього цього”, — з усмішкою додає Сафді.
Белліцці, котра починала шлях як фешн-стилістка, створила все — від костюмів Марті й Кей до одягу десятків тінейджерів у боулінгу в Нью-Джерсі та мешканців готелю на годину, не кажучи вже про форму для 16 національних команд із настільного тенісу. Кожна збірна має особливий силует поло та нашивки; для одних країн вона відшукувала референси, для інших — вигадувала все з нуля. “Це справжнє свідчення ерудиції Міяко, — каже Сафді. — Я обожнюю епізод, де видно всіх гравців разом, але він миттєво змінюється іншими, тож глядач не встигає оцінити масштаб створеного світу”.
Чимало костюмів шили на замовлення, адже для Сафді та Белліцці було важливо, щоб одяг був поношеним і відображав прожите життя. “Коли ми робимо його самотужки, — пояснює вона, — то спроможні зістарити його й додати правдивості образу. Я сподіваюся, що люди оцінять автентичність і надихнуться цими костюмами”. Сафді особливо вихваляє фіолетовий плетений светр, у якому приятелька Марті Рейчел (Одесса Езайон) працює в зоомагазині: “Це річ, яка витримає роботу з брудом, але її барва все одно підкреслює ніжність героїні”.
Костюми Марті й Рейчел у сцені поїздки до сільського Нью-Джерсі, яку Сафді називає “епізодом Бонні й Клайда”, вплинули навіть на режисуру. Світлина 1920-х років із міською парою в кабріолеті серед природного ландшафту надихнула на створення бордово-шоколадного костюма Марті та бежево-коричневої картатої сукні-сорочки Рейчел з матроським комірцем. “Вони вдягнені так, ніби прибули з міста в село і затівають щось лихе, — каже він. — Коли я думаю про стрічку, то бачу саме цю пару — міських пройдисвітів у провінції”.
Процес створення костюмів починався в кабінеті, заваленому тисячами фотографій. “Там завжди звучала музика, не було вікон, і актори могли зануритися в роль, ні на що не відволікаючись, — згадує Сафді. — Міяко приносила рейл з одягом, у якому бачила персонажів, і спостерігала, до чого вони тягнуться”. Шаламе вибрав пару червоних шкіряних рукавичок — і тоді Белліцці сказала: “Це буде неймовірно: ти в червоних рукавичках їси хот-дог на вулиці”.
Сафді сподівається, що образи з фільму стануть по-справжньому загальновідомими й люди вдягатимуться в них на Гелловін. Цього року він уже бачив кількох Марті: “окуляри з вусами, широка сорочка-розлітайка й біла майка під нею” — саме в такому вбранні герой рятується втечею від поліції. “Ми невпинно думаємо, як передати сутність персонажа іконічно — так, щоб образ легко відтворювався навіть у бюджетному гелловінському костюмі”, — каже режисер. Мрія, цілком гідна самого Марті.
Текст: Lisa Wong Macabasco
Більше на vogue.com