«Давним-давно трапилася ситуація. Рідні мого чоловіка вимагали віддати їм третину від реалізованої нами квартири. Квартира згідно із законом належала нам, але вони вважали, що мають певні права на ці кошти. Фінансів було обмаль, планували придбати інше житло за гроші від продажу, але після такого розподілу за залишок ми вже не змогли б нічого купити. Проте, чоловік вирішив не конфліктувати і віддав. Я тоді дуже засмутилася від несправедливості. Під час передачі грошей він промовив: У нас не зменшиться, у вас не збільшиться».
Люди вірять у владу виголошених слів. Оскільки інколи трапляється так, що промовлене втілюється у життя з неймовірною точністю. Люди вважають, що конкретно висловлена фраза дивовижним чином вплинула на події, скерувавши їх у позитивне русло. Але все значно глибше.
Коли фокусник опускає два прутики у посудини з водою і говорить: «Сім Салабім». Через якийсь час один показує себе покритим чудовими кристалами, а інший просто починає псуватися. Справа не у висловлених словах, а у невидимому для погляду розчині. В одній посудині він був, а в іншій — його не було. У житті людини також існує такий незримий розчин — це її відчуття.
Авторка допису не розкрила деталі — ситуація родинна і дуже делікатна. Однак, можна припустити, що чоловік отримав спадок від бабусі або дідуся. Оформив і збув квартиру, плануючи придбати собі оселю. А родичі вирішили, що третина має бути їхньою. Не на основі закону, а просто тому, що вони теж рідні. Відмовишся — отримаєш складний і тривалий конфлікт. Погодишся — не купиш нове житло. Дружина сумує, але чоловік віддає гроші, зберігаючи відносини з близькими. Лише вголос промовляє: «У нас не зменшиться, у вас не збільшиться».
«Не знаю, як це відбувається. Через декілька років наш бізнес пішов вгору, купили інше житло, придбали автомобілі. А ось вони збанкрутували. Родича з соромом вигнали з керівної посади. Врешті-решт, ще й у нас гроші позичали».
І ось дивовижним чином в одному місці почало зменшуватися, а в іншому — додаватися. На одній гілці проросли розкішні кристали, а інша почала гнити.
Чоловік стоїть — вродливий і міцний — перед самим собою, перед людьми, перед родом і перед Творцем. З нього не збідніє, тому що він налаштований на дії, на працю, на перспективи. Не тримає зла, не бажає перебувати у багнюці заздрості. Віддає своє, щоб не розірвати зв'язок із добром. Відпускає все погане і піднімається.
А родичі, які є ріднею лише там, де «дай», займають іншу позицію: беруть не своє та втрачають право на взаємодію з добром. Виключають себе з-під захисту вищих сил і тепер самі стають вразливими до зла. Запускають інші процеси — каламутні й обтяжливі.
І висловлена фраза «У нас не зменшиться, у вас не збільшиться» тут виступає не як закляття, а як сила намірів.
Поділитися