Так уже склалося, що побачивши маленького карликового пінчера ми розчулюємося, повз вівчарку з господарем спокійно проходимо, а от побачивши пітбуля на повідку, починаємо панікувати.
Справа в тому, що собаки бійців викликають у людях цілком передбачувану реакцію, навіть у тих, кого така псина жодного разу не кусала. Велику внесок у освіту громадської думки вклала історія виведення цих собак. Майже всі породи бійців чотириногих розлучалися для проведення боїв із собі подібними. Вони спеціально розвивалася агресія, у деяких – і двоногім. Когось із псів натягували на погоню та знищення людей. Так бавилися багаті джентльмени у минулому.
Але ті часи минули, отже багато поколінь братів наших менших вже не виховувалися в агресії. Тож якщо й трапляється собаці покусати людину, то в цьому цілком винні їхні господарі. Будь-який кінолог чи інструктор з дресирування підтвердить, що ця агресія викликана неправильним вихованням. Бійцеві пси як ніякі інші собаки потребують дресирування та уваги власників.
Власник такого собаки повинен розуміти, що вся відповідальність за пса лягає на нього, що тільки від людини залежить, чи покусає пес когось чи ні. Також важливо усвідомлювати, що їхній собака приречений на повідкове життя. Це гарантуватиме безпеку оточуючим людям та тваринам, та й невдоволення перехожих власником набагато зменшиться. Звичайно, перш ніж заводити собаку бійцевої породи, та й будь-яку іншу, важливо зрозуміти, чи потрібна вона вам і для чого.
Наведу приклад. Завели собі собаку дві різні людини. Порода однакова – водолаз, зовсім не бійцева, зауважте, щенята були взяті з одного посліду. Тільки через три роки одному господареві довелося пристрелити свого пса (зауважте, не приспати). А ось у другого власника собака дожив до похилого віку і помер від старості. Висновок: все залежить від власника.
До речі, через якийсь час перша з двох людей знову завела собаку – ротвейлера. За кілька років пес був пристрелений.
Або ось інший випадок. Кілька років тому я зустріла людину, і вона мені розповіла історію. Була зима. Він йшов парком і побачив під березою прив'язаного собаку породи пітбуль. Пес був весь у крові, голова – суцільне криваве місиво. Ця людина не побоялася підійти, відв'язати та забрати пораненого додому. Витратив багато грошей на його лікування. Ветеринар сказав, що схоже, начебто пса били головою об березу (на ній були сліди крові).
Здавалося б, що після такого собака має ненавидіти людину, кидатися на всіх, але все сталося зовсім по-іншому. Пес вже чотири роки живе у нового господаря, ласується до нього, як кішка, обожнює його дітей і дозволяє робити з собою все, що їм заманеться.
Тим часом статистика показує, що найчастіше кусаються маленькі собачки, від яких подібного зовсім не чекаєш. І хотілося б додати, що все вищесказане відноситься тільки до домашніх собак, бродячі – це зовсім інша справа, і вони стали такими, до речі, теж з вини людей. Любіть своїх собак, виховуйте їх і все буде гаразд.