17 серпня 2010 року інформаційний портал lenta.ru розмістив сенсаційну новину з Америки. Суть сенсації в тому, що собаці надали звання сержанта армії США. Випадок, погодьтеся, сам собою унікальний. Принаймні, не пригадується, щоб будь-якій тварині у мирний час надавали військове звання. Але чим же його заслужив собака?
Щоб не переказувати текст своїми словами, наведу нотатку повністю. Благо все цікаве завжди зберігаю у себе в архіві. Отже, сам текст:
«Дволапому собаці на прізвисько Фейт присвоїли звання сержанта Армії США за те, що він подає приклад оптимістичного ставлення до життя і підтримує дух ветеранів війни в Іраку та Афганістані, які повернулися на батьківщину з різними каліцтвами. Про це пише The Daily Mail.
Фейт, помісь лабрадора та чау-чау, народилася без однієї передньої лапи; Другу кінцівку довелося ампутувати через те, що вона виявилася недорозвиненою. Цуценя без двох передніх лап забрала до себе американка Джуд Стрінгфеллоу з Оклахоми. Жінка та її син почали дбати про тварину та вчити її ходити на задніх лапах. Щоб собаці було цікавіше тренуватися, як приманку для неї використовували ложку арахісової олії.
Незабаром собака навчилася швидко та впевнено пересуватися на задніх лапах. Коли собака підріс, Джуд Стрінгфеллоу почав водити свою вихованку в лікарні, де лежали американські військові з тяжкими травмами.
У лікарнях Фейт влаштовує для військовослужбовців цілу виставу – бігає по палатах, гавкає і намагається розвеселити ветеранів. «Вона надихає та підтримує цих молодих людей. Дуже зворушливо спостерігати за тим, що її дії знаходять відгук у їхніх серцях», – розповіла господиня Фейт.
Заводниця повідомила, що найближчим часом має намір відвезти Фейт до Великобританії, де вона зможе познайомитися з військовими, які повернулися з війни в Афганістані».
Згадалася ця давня сенсація з якоїсь причини. У тому ж 2010 році як web-майстер почав курирувати сайт газети Голос часу (Красноярський край, Рибинський район), створивши його з нуля і потім розміщуючи на ньому редакційні матеріали. Зрозуміло, перед тим як перевести написане Worde в код HTML – читав. У серпні 2011 року побачив серед інших присланих мені на верстку газетних матеріалів замітку про дволапого собаку. Але вже не з Америки, а з Росії. До Дня залізничника газета віддала цілу сторінку. Серед багатьох привітань побачив невеликий лист від пенсіонерки, а минулого робітниці залізниці Лариси Малишевої. Вона розповіла в ньому про випадок, який заслуговує на особливу увагу.
Лютою зимою залізничники сортувальної станції Буйна (Красноярський край, Рибинський район) виявили цуценя, що замерзає, при очищенні чергового вагона, що йде в місцевий вугільний розріз Бородіно. Цуценя замерзло на сибірському морозі настільки, що майже перетворилося на лід і не могло вже ворушитися. Залізничники взяли його й відігріли в колії, виходили, назвали Джульєттою. На жаль, собачка стала інвалідом. Відморожені передні лапи почорніли і перетворилися на кулішки. Жульке (так ласкаво її звуть) за допомогою залізничників довелося вчитися ходити заново.
На момент появи нотатки в газеті собака жив уже на станції сім років. Її зарахували до сторожа та поставили на «задоволення». Справа в тому, що у Джульєтти виявилася феноменальна пам'ять. Вона всіх працівників станції дізнається навіть у темряві! Голос подає лише на чужих людей, допомагаючи тим самим охороняти вантажі та саму станцію.
Звичайно, будь-який дресирувальник скаже, що тварини, які вміють вставати на задні лапи і ходити – не така вже й рідкість. Наприклад, ведмідь у цирку навіть танцює «Пані», вставши на задні лапи. Але у собаки від народження інша координація у рухах. Для цирку вона може навчитися вставати на задні лапи і навіть крутитись на них із обручем. А ось щоб постійно ходити як людина – тут уже потрібні собаці тривалі та важкі тренування. Залишається лише вражати терпіння Фейт і Джульєтти.