Бішон фризе – це декоративний песик, який нагадує білого іграшкового ведмедика. Чи не закохатися в неї просто неможливо. Білі кучері, пишний хвіст кільцем і добрі очі не залишать байдужим нікого.
Прямим предком бішона є барбет (водяний спанієль) , від якого виникла і назва бар-бішон, що згодом скоротилося до бішона . Вперше ця порода з'явилася на початку першого тисячоліття в Іспанії, де тривалий час мала великий успіх. Вважається, що саме іспанські моряки привезли цих собак на Тенеріфе, один із Канарських островів. Бішони дуже цінувалися за їх характер, тому моряки скрізь возили їх із собою, а найчастіше ті ставали навіть предметом бартерних угод.
У 1300-х роках ця порода стала дуже популярною в Італії серед місцевої аристократії. Мати такого собаку було модним, причому підстрижений він мав бути, як і інші собаки тієї епохи, «під лева». У XVI столітті бішони стають дуже популярними у Франції при королівському дворі, де їх всіляко балували і навіть поливали духами, а також в Іспанії.
На багатьох картинах іспанських майстрів на той час можна побачити бішона. Однак наприкінці XIX століття бішони втратили свою популярність, стали настільки поширеними, що бігали вулицями, виступали у циркових програмах та на ярмарках, служили поводирями у сліпих та супроводжували шарманників.
Після першої світової війни ці собаки знову стали набувати популярності у Франції, де кілька заводників почали створювати племінні лінії. 5 березня 1933 року Французьке кінологічне суспільство затвердило офіційний стандарт цієї породи. Однак на той момент ця порода мала дві назви: бішон та тенеріфе. У зв'язку з цим президент Міжнародної кінологічної федерації запропонував дещо іншу назву, яку і було затверджено. Так з'явився бішон фризе (у перекладі з французького «бішон» – «оксамитова подушечка для чищення капелюхів» , «фризе» – «кучерявий» ).
У 1934 році бішон фризе був занесений до Племінної книги Французького кінологічного клубу, порода була визнана Міжнародною кінологічною федерацією як «французька порода з правом реєстрації в Книзі походження з усіх країн». Згодом ця порода набула свого поширення в Бельгії, Італії та Сполучених Штатах Америки. З 4 квітня 1973 року бішон фризе внесено до постійної виставкової класифікації на виставках АКС, до неспортивної групи.
Бішон фризе – невеликий міцний песик, який має білу повітряну вовну, дуже ніжну і м'яку на дотик. Вона являє собою шовковисті дрібні локони і подібна до плюшу або оксамиту. Коли шерсть вимита і добре розчесана, то нагадує пуховку для пудри, через що порода і отримала таку назву. Зазвичай собаку стрижуть, щоб підкреслити силует, при цьому на голові, вухах, бороді, вусах та хвості шерсть залишають довшою. Вовна у бішон фризе не линяє та не викликає алергію. Справжні бішон фризе мають лише біле забарвлення.
Бішон фризе має дуже життєрадісний, веселий характер, має шляхетні манери, проте при цьому дуже вразлива, грайлива і велелюбна. Хоча іноді буває і досить меланхолійною. Висоту в загривку має до 30 сантиметрів, середня вага від 3 до 6 кілограмів. Бішон фризе мають хороше міцне здоров'я. Серед них є багато довгожителів.
На території пострадянського простору (у тому числі в Росії та Україні) також можна придбати цього чудового собаку, незважаючи на невелику його поширеність. Завдяки своїй чарівності та доброзичливому характеру, такий песик відразу ж стане улюбленцем усієї родини.