Спи, моя радість, засни. В морі згасли вогні. Риф жоден не реве. Рибка під нами пливе.
Напевно, так це виглядає у світлі новини, що дельфініхи-матері, виявляється, співають свого роду колискові своїм дитинчатам. До речі, довгий час взагалі було незрозуміло, чи сплять дельфіни. Потім з'ясували, що сплять вони «півкулями»: одне не спить, інше відпочиває. Ось так, по черзі, що дає можливість час від часу спливати, щоб зробити вдих. Між іншим, це унікальна властивість у природі.
Щоправда, вчені думають, що призначення цих колискових – не в прагненні приспати дитину, це марно, новонароджені дельфіни не сплять взагалі майже цілий місяць, змушуючи своїх матерів бути на варті. А головна мета колискових – привчити дитинча до специфічного «голосу» своєї матері. Щоб дельфінятко не спливло ні з ким іншим, не загубилося, не було вкрадено іншою самкою (виявляється, теж трапляється). Як тільки дитинча дізнається голос матері, такі страшні неприємності вже не трапляються.
А ще найдивовижніше, як з'ясували вчені, що при народженні дитинчати дається ім'я. Родичами. Ім'я протягом усього життя. Якщо записати всі звуки, що видаються цими ссавцями, можна вичленувати імена. На них і відгукнутимуться, якщо «програти» конкретні свистки та клацання. Конкретні Пелагеї чи Аристархи, Джулії чи Хуан Антоніо (хоча ні, навряд, середнє звучання імені дельфіна – лише 0,9 секунди).
Саме свисти і є характерними і виразними. Там і вітання, і сигнали тривоги, лиха, болю, та іншого, без чого не обійтися («прийди-прийди», я чекаю) – не менше 180 знаків – фраз, на підставі яких і намагаються зараз створити словник. Поки що без великого успіху, оскільки повністю розшифрувати ці комунікативні сигнали не вдається.
Багато говорилося свого часу про інтелект дельфінів (і мозок важить більше, ніж у нас, а звивини – і зовсім вдвічі більше). Бракувало тільки ще придумати їм якісь свої, що мало що відображають насправді, IQ тести. Втім, нехай вивчають цих дивовижних тварин, які, певне, ще чимало нас здивують.
А ви знаєте, що звуки, що видаються дельфінами, вже давно використовуються як музика для релаксації, вважається, що мають вони і оздоровчий ефект, рекомендуються навіть для прослуховування малюкам. Людським.
І все-таки дуже хотілося б послухати хоч одну колискову дельфіна у перекладі. Баю-баюшки-баю – це зрозуміло. А далі? Вважається, що в людських колискових піснях зашифровані знання про світ, які потихеньку передаються дитині. У психології давно відомо, що діти, яким не співали в дитинстві колискові, психологічно вразливі, не такі успішні в житті.
До речі, не цуралися написанням колискових віршів Шишков, Жуковський, Лермонтов, Плещеєв, Цвєтаєва, Брюсов, Блок, Майков, Гумільов, Набоков, Бродський, Саша Чорний, Хармс, Маршак, Висоцький…
В оні дні співала дрімота
По всіх селах-селах:
– Спи, немовля! Не те злому
Псу-татарину віддам!
Вночі чорною, вночі місячною –
По Тюрінгії пагорбам:
– Спи, германець! Чи то гуну
Кривоногому віддам!
День – по всій країні богемській
Та по всіх її кутах:
– Спи, богемець! Чи то німцю.
Пану Гітлеру віддам!
(Марина Цвєтаєва)