Випускниця лондонської школи квіткового мистецтва London Flower School та засновниця @pepperose_studio Юлія Борисенко ділиться знаннями про те, як створити квіткові аранжування до зимових свят та де черпати ідеї.
Головним джерелом натхнення для Юлії Борисенко є ікебана. Вона вже близько семи років вивчає її разом зі своєю японською наставницею місic Ікуйо Моррісон, яка присвятила цій творчості все своє існування — а їй вже більше 80 років. За цей час Борисенко змогла завершити навчання в лондонській школі флористики Flower School; створити квіткові роботи для цьогорічної експозиції FUTURESPECTIVE в лондонській Saatchi Gallery та модних фотосесій для Vogue Ukraine; минулого року в грудні організувати особисту виставку Self Garden у London Enso House, відправною точкою для якої стали японська школа ікебани Соґецу та квіти з українських садів; а в жовтні — презентувати в Лондоні виставку “У діалозі з природою”, що досліджує взаємозв’язок між природними формами.
Реклама.
Юлія Борисенко
“На старті вивчення ікебани є базисний етап: приблизно сорок занять, де ти оперуєш тільки з невеликою кількістю стебел — декількома квітами і гілками. Розташовуєш їх під різними нахилами та прагнеш до гармонії. Це може видаватися одноманітним, проте це надзвичайно важлива вправа, яка формує сприйняття композиції та в майбутньому дозволяє працювати з більшим обсягом”, — каже Юлія Борисенко.
“Коли ми спираємося на тренди, то часто губимо найважливіше — шлях до себе. Необхідно розвивати особисті відчуття та прислухатися, що підходить саме вам і саме зараз. Я ніколи не цікавлюся тим, що роблять інші флористи, а знаходжу орієнтири в архітектурі, мистецтві, предметному дизайні — саме вони творять бачення.
Матеріали обираю дуже інтуїтивно. Якщо рослина мене зараз приваблює — я беру її, навіть не знаючи, що буду з нею робити, — довіряю внутрішньому відчуттю”.
Створюючи аранжування, часто виходжу з простору. Побачивши металеві сходи, згадала про вазу, придбану у квітковій крамниці в Копенгагені в дуже цікавого майстра, схожого на чарівного персонажа. Крижаний блиск фіолетової квітки антуріума посилив враження, а розлогі соснові гілки додали контрасту та святкового запаху. Також тут є верес, але не той, що продається в горщиках, а дикий. Кілька років тому в національному парку Вельса я побачила вересові угіддя. У природному середовищі він безладно росте великими групами, які нагадують морські хвилі. Працювати з дикими, а не парниковими рослинами — справжня насолода: береш їх у руки та зразу відчуваєш характер. Вони далеко не ідеальні, проте справжні. Ці непідконтрольні рослини приносять в дім певний зміст та енергію. Роблячи цю композицію, я не обрізала корінці. У мене не було наміру зробити бездоганно — має залишитися щось, що привертає увагу.
Я дуже люблю класику та часто надихаюся різдвяною атмосферою Нью-Йорка та Лондона 1950–1970-х років. Завдяки цьому з’явилася найтрадиційніша з усіх моїх композицій. У вінку, який справді пахне лісом, об’єднані декілька видів сосни, кедр, араукарія, коніфер та бромелія, яка нагадує морський корал. Винний колір стрічки, хаотично намотаної на вінок, м’яко порушує класичний настрій.
Крім оксамиту та тонкої гірлянди, тут немає жодних прикрас. У центрі — сама природа та її майже екзотичні творіння. Візуальна чистота — те, чого я намагаюся досягти у своїх роботах. Свідомо уникаю надмірності та декоративності, віддаючи перевагу лаконічному вираженню.
Нарциси популярні в Лондоні на Різдво і продаються оберемками. Але не тільки цей факт спонукав мене до створення букету — я закохалася в шоколадний колір крамнички та бра віденського майстра над нею. Хотілося підкреслити контраст білого та шоколадного — вишукані нарциси, обгорнуті бордовою стрічкою, стали ідеальною знахідкою.
У композиції традиційні різдвяні кольори — червоний, зелений та білий, але завдяки формі та текстурі — оксамиту, ажурним гілкам араукарії та весняним квітам — вона відрізняється від інших звичайних букетів. Мені подобається, коли аранжування не декоративне, а викликає асоціації з чимось реальним, наприклад, із солодким десертом, по якому стікає вишнева глазур, — саме як тут.
Краса часто непомітна. Проте додати оселі тепла можуть звичайні гілки з мохом. Я прикрасила їх яскравими ягодами піраканти, що росли поруч із будинком, та гірляндою з маленькими лампочками. Навіть ваза не знадобилася, тому що гілки підтримують одна одну. Ця композиція нагадує мені два пташиних гніздечка та викликає щиру радість.
В японо-китайській традиції флористичні композиції часто підвішують у плетених кошиках. Моя вчителька-японка любить наголошувати, що вибрати правильну вазу — п’ятдесят відсотків успіху. У цій роботі я застосувала старовинну англійську срібну вазу. Вона гармоніює з металевою сіткою, на якій зафіксовано композицію: разом вони створюють відчуття єдності. Особливе місце приділене одним з моїх улюблених квітів — павукоподібним хризантемам, які схожі на застиглі феєрверки та звичні для Англії свічки на ялинках.
Класичне поєднання зеленого й білого має спокійний вигляд. Метал диктував потребу в однотонності — хотілося тиші в кольорі та зосередженості на фактурі. Скручена нитка перегукується з відтінком квітів, її структура пом’якшує суворість металу, а хаотичні завитки врівноважують строгу геометрію сітки. У створенні аранжувань важливим є баланс між інь і ян — чоловічим і жіночим.
Фіолетові гвоздики — стриманий акцент композиції. Ці незаслужено невідомі квіти унікальні своєю стійкістю: можуть обходитися без води багато днів. Мімоза, з гілок якої сплетено вінок, — ще одна рослина з незвичайною властивістю: висихаючи, вона зберігає свою естетику та надану форму. Рожево-фіолетовий відтінок мімози поруч, оксамитові гвоздики, а на контрасті — рожевий перець, пофарбований у золото, який діє як ювелірна прикраса в образі. Це той самий акцент, що не перевантажує, але збирає композицію воєдино.
Хвойні рослини ажурні та майже архітектурні за своєю природною формою. Тут використано дві гілки сизо-блакитного кедра, які я поставила у старовинний срібний глечик і з’єднала з ніжними білими квітами амарилісу, що додають святкового настрою. Підвішені зелені смугасті кульки — це висушений, майже невагомий бергамот, який до того ж має фантастичний аромат, а білі бубони – хризантема Ping Pong. Аранжування побудоване лише на двох кольорах. Навіть у декорі для мене важливо не переходити межу, працювати максимум із трьома відтінками.
Записала Анна Золотарьова