Чому українці не купують нові самоскиди: головні причини
Автомобілі-самоскиди для перевезення вантажів рідко привертають увагу, хоча саме вони забезпечують логістичні процеси в будівництві, гірничодобувній промисловості та комунальному господарстві. Проте, аналіз ринку виявляє суттєву проблему: він перетворився на “капкан застарілого непотребу”.
В Україні вік вантажних самоскидів в середньому складає 30 років. На поточних будівельних майданчиках і в кар’єрах все ще використовуються радянські КамАЗи та ЗіЛи, які вже давно не відповідають ні виробничим вимогам, ні екологічним стандартам. Дізнайтеся більше на Delo.ua про поточний стан ринку самоскидів в Україні.
- Сучасна структура ринку самоскидів
- Чому підприємства не придбають нове?
- Законодавчі перешкоди для імпорту
Сучасна структура ринку самоскидів
Щомісяця в Україні реалізується приблизно 370 самоскидів, і ситуація на ринку виглядає песимістично. Більше 85% транзакцій припадає на вживану техніку, причому основна частина – це перепродаж вже наявного, надзвичайно зношеного парку машин між власниками. Потреба в нових машинах залишається незначною і не перевищує 15% від загального обсягу.
Динаміка ринку самоскидів в Україні за 2025 рік.
Інфографіка: eauto.org.
Серед найбільш популярних моделей переважають машини, які виготовлялися ще за часів СРСР (які найчастіше купували та реєстрували в Україні з січня по серпень 2025 року:
- ЗіЛ – ЗіЛ 130 та всі варіації серій 555, 4502/4505;
- КамАЗ – КамАЗ 5511/55102, 5320/5410/4310;
- ГАЗ – ГАЗ 53 та варіації 3507/08/09;
- МАЗ — МАЗ 5549/5551.
Топ-10 моделей самоскидів з пробігом (загальна тенденція)
Інфографіка: eauto.org.
Новий сегмент ринку самоскидів становить лише 15%, але тут є важлива особливість. Значна частка цих машин – це по суті, спеціалізована техніка комунального господарства. Снігоочисники, машини для розкидання піску, інше переобладнане шасі – все це офіційно зареєстровано як “самоскид”, хоча виконує абсолютно інші функції.
Марки нових самоскидів, які з’явилися на ринку в січні-серпні 2025 року
Інфографіка: eauto.org.
Асортимент нових самоскидів важчий для розуміння, ніж вторинний ринок з його КамАЗами та ЗіЛами. Велика кількість назв невідомі звичайному українцю. В основному це техніка, переобладнана українськими компаніями під конкретні завдання: комунальні служби, будівельні роботи, дорожні роботи:
Нова техніка, переобладнана вітчизняними компаніями під конкретні завдання
Інфографіка: eauto.org.
Чому підприємства не придбають нове?
Чому сучасні та ефективні самоскиди нового покоління не знаходять свого покупця? Це при тому, що їх вартість у Європі починається від $60 000 (за китайські варіанти) і досягає $120 000–$200 000 за перевірені європейські марки, не знаходять свого споживача? Проблема багатогранна і має декілька причин.
Низька купівельна спроможність
Більшість малих і середніх перевізників і будівельних організацій просто не можуть собі дозволити кредитні ставки, які помітно вищі, ніж у ЄС, або значну вартість страхування.
Демпінг старих машин
Ключова проблема – низькі ціни на транспортування сипучих вантажів. Ці ціни встановлюють ті підприємці, які використовують старі радянські машини. Конкурувати новітньою технікою з її високою амортизацією та витратами на утримання просто економічно невигідно.
Низька рентабельність
Нові самоскиди купують в основному великі будівельні компанії для власних потреб або державні та муніципальні підприємства, які орієнтуються на продукцію вітчизняних заводів. Бізнес, що надає послуги стороннім клієнтам, не може повернути значну вартість сучасної машини.
Законодавчі перешкоди для імпорту
Намагання “захистити ринок від старого непотребу” через податкові закони призвело до несподіваного результату: український ринок наповнився ще більшим непотребом.
Наразі імпорт вживаних, але якісних європейських самоскидів обмежує прогресивна система акцизних ставок. Якщо акциз на вантажний автомобіль віком до 5 років з двигуном 10 літрів становить орієнтовно 260 євро, то після 8 років ця сума зростає до 12 600 євро.
Додайте сюди 10% мита, 20% ПДВ і обов’язкову вимогу відповідності екологічному стандарту Євро-5, і причини неможливості завезти сучасний самоскид (навіть не новий), стають очевидними. Законодавча логіка повинна була б стимулювати оновлення автопарку, але на практиці вона заблокувала ввезення 5–10-річної техніки, яка могла б стати чудовою заміною для ЗіЛів 80-х років.
Український парк самоскидів потрапив у пастку. Перевізники ремонтують те, що вже давно мало б бути утилізовано. Все тому, що законні альтернативи або непомірно дорогі, або заблоковані акцизами.
Очікується, що без перегляду ставок ситуація погіршиться. Ми ризикуємо перетворитися на Індію чи Африку, де транспорт експлуатується до повного фізичного руйнування. Це небезпечно як для екології, так і для безпеки дорожнього руху. Україні потрібні не тільки нові шляхи, але й нова техніка для їх будівництва.