У Центрі UNBROKEN у Львові вже третій рік поспіль влаштовують святкову різдвяну трапезу для військовослужбовців, котрі лікуються, отримують протези та проходять реабілітацію. Гості Центру зустрічають Різдво за спільним столом, з колядками та вертепом — як складовою культурної програми, що доповнює медичне оздоровлення та роботу з психологічним станом. Цей задум поєднує захисників із різних куточків України навколо спільного столу та живої різдвяної традиції, формуючи місце для комунікації, підтримки та відчуття єдності поза межами лікувального процесу.
Організатором та координатором заходу є Катерина Батенко, фундаторка mythlab.agency. За її словами, ідея спільної різдвяної вечері виникла з прагнення перенести близький із дитинства формат родинного святкування Різдва — з повагою до звичаїв та цінністю спільної участі — у простір, де люди змушені проводити свято під час терапії та реабілітації. Початкові різдвяні вечері організовувалися зусиллями приятелів і волонтерів. Згодом ініціатива набула постійного вигляду й трансформувалася на щорічний проєкт зі спільною трапезою, театральною практикою як інструментом роботи з душевним здоров’ям. Також це відновлення українського різдвяного обряду, який довгий час був витіснений із публічного культурного середовища.
Третє Різдво в UNBROKEN
Цьогорічна різдвяна трапеза стала більш масштабною та глибокою за змістом. Окрім спільного столу в Трапезній УКУ, команда проєкту разом із ветеранами працює над відродженням однієї з найдавніших форм українського вертепу — Сокиринського.
Реклама.
Даний вертеп XVIII століття вважається одним з найдавніших збережених прикладів традиції. Його унікальність — не тільки у віці, а й у фізичній цілісності театральної скрині з маріонетками, текстом і складною сценічною будовою. Саме він став основою для цьогорічної вистави.
Зі слів креативної директорки події та дослідниці української культури Надії Шаповал, вибір Сокиринського вертепу був закономірним. Це приклад живої традиції, що дозволяє налагодити зв’язок між минулим і сучасністю, повернути забуті сенси та наново висловити їх у нинішньому контексті.
Вертеп в українській культурі існує як театралізоване різдвяне дійство, лялькова вистава та жива драматична вистава із сакральною та світською частинами. Найдавніші згадки про нього відносяться до XVII століття та асоціюються з діяльністю церковних братств та вихованців Києво-Могилянської академії. Сокиринський вертеп XVIII століття — одна з найважливіших пам’яток цієї традиції: двоповерхова театральна споруда з продуманою механікою та 35 дерев’яними ляльками. У періоди утиску української культури вертеп залишався способом збереження мови й звичаїв; сьогодні його повернення має сенс усвідомленого відновлення культурної безперервності.
Театр як місце відновлення
Постановка Сокиринського вертепу в Центрі UNBROKEN — не музейна реконструкція і не “відтворення традиції за правилами”. Це жива театральна робота, в котрій класичний сюжет інтерпретується через сучасний досвід. Режисер Ігор Білиць, головний режисер театру імені Марії Заньковецької, говорить про вертеп як про форму, у якій від початку закладені конфлікт, іронія та соціальний коментар. За його словами, сучасність у цій виставі виникає не через “оновлені образи”, а через впізнавані стани — переляк, хаос, компроміс, пусті обіцянки. Саме вони й залишаються зрозумілими глядачеві сьогодні.
До вертепу залучені самі ветерани Центру. Тут немає професійних акторів і немає гри в роль, але є люди з реальним досвідом. Театр у цьому випадку працює не як пряма терапія, а як структура: початок, розвиток, закінчення — те, чого часто не вистачає травматичному досвіду. Для багатьох учасників участь у вертепі стала можливістю бути в спільній діяльності, говорити та взаємодіяти без очікувань і критики. Не “зіграти роль”, а просто бути присутнім у процесі — разом з іншими.
Різдво як спільний досвід
Різдвяна вечеря в UNBROKEN — це мить, коли за одним столом збираються люди з різних регіонів і з дуже різними життєвими шляхами. Для декого ці звичаї — знайомі з дитинства, для інших вони відкриваються вперше. Колядки, спільна трапеза та вертеп тут діють не як “розважальна програма”, а як простий і зрозумілий спосіб бути разом і пережити Різдво не на самоті.
Для команди проєкту важливо, щоб ця ініціатива не зводилася до одноразової акції “до свята”. Мова йде про тривалий процес спільної культурної діяльності з ветеранами, який триває поза календарем і не завершується разом із різдвяними днями. Партнери підтримують не форму, а саму ідею — вкладати в людей, пам’ять і живі традиції, які допомагають вистояти.
У воєнний час культура перестає бути тлом. Вона стає точкою опори і способом не втратити зв’язок із собою. Різдвяний вертеп у UNBROKEN — приклад того, як традиція може звучати сьогодні: без пишномовності, але з відчуттям присутності, єдності та значення.
