1 січня в українських кінотеатрах з’явиться захопливий трилер “Служниця” — кіноверсія однойменного роману-бестселера Фріди Мак-Фадден, який вже кілька років поспіль вважається обов’язковим до прочитання у сфері психологічних трилерів. Головні ролі втілили Сідні Свіні та Аманда Сейфрід, а режисував стрічку Пол Фіг — творець стильних жанрових хітів, таких як “Просте прохання” з Блейк Лайвлі та Анною Кендрік.
Реклама.
За фабулою, Міллі (Сідні Свіні) — юна леді з непростою долею — майже зневірилась у пошуках праці, доки їй не пропонують місце покоївки з проживанням у розкішному будинку родини Вінчестерів, яка ніби зійшла зі сторінок глянцевого журналу. Зразкова дружина Ніна (Аманда Сейфрід), її чарівний чоловік-підприємець Ендрю (Брендон Скленар) та їхня донька Сесілія здаються Міллі справжнім дивом. Але з плином часу її існування стає поєднанням жахіть і принад, вартість яких може бути занадто високою. Оскільки кожен у володіннях Вінчестерів приховує свій секрет.
В ексклюзивному інтерв’ю для Vogue Україна кінокритик Альона Шилова поговорила з режисером Полом Фігом про те, як працювати з матеріалом, що вже має мільйони шанувальників, про співпрацю з Сідні Свіні та Амандою Сейфрід і про те, як костюми та декорації сприяють створенню атмосфери.
Про Пола Фіга та симпатію до жінок із темними таємницями
Пол Фіг — американський режисер, автор сценаріїв і продюсер, який вправно комбінує саспенс трилера з іронією та гумором у фільмах, де в центрі сюжету часто опиняються багатогранні жіночі образи.
Серед його найвідоміших творів — “Подруги нареченої” (2011), де Крістен Віг разом із приятельками готується до весільної церемонії; екшн-комедія “Шпигунка” (2015), де Мелісса Маккарті постає в ролі таємної агентки; а також перезапуск “Мисливців за привидами” (2016), в якому команда жінок протистоїть паранормальним явищам.
З-поміж новіших робіт Фіга особливо виділяється чорна комедія-детектив “Просте прохання”, де героїня Анни Кендрік намагається розібратися в обставинах зникнення своєї стильної та таємничої подруги у виконанні Блейк Лайвлі. У 2025 році стрічка отримала продовження — “Ще одне просте прохання”: цього разу героїні зустрічаються на розкішному італійському острові Капрі та беруть участь у розслідуванні низки зрад і секретів, що поєднують мафіозні угруповання.
Тож екранізація “Служниці” — історії про молоду жінку в розкішному будинку з темними секретами — гармонійно вписалась у фільмографію Пола Фіга. Відповідаючи на питання, що його приваблює у сюжетах про жінок із непростим минулим, режисер каже: “Я великий шанувальник жанру трилера. Мене приваблює напруга, що в ньому присутня, але особливо — історії, зосереджені на жінках. Я вважаю, що в кожного є заховані таємниці, проте чоловіки та жінки по-різному з ними живуть”.
На думку Фіга, спосіб, у який жінки переживають і сприймають складні ситуації, є цікавішим для трилера, ніж чоловічий досвід. Режисер додає, що в цьому відчувається особлива емпатія: тут менше демонстративної маскулінності в тому, як герої приховують секрети, виявляють себе й реагують на небезпеку. “Це робить історії більш близькими до глядача й посилює напругу, адже ти більше співчуваєш цим персонажам — нас з дитинства вчать остерігатися небезпек, які загрожують жінкам”.
Романтична комедія, в якій все пішло не так
В одному зі своїх інтерв’ю Пол Фіг охарактеризував “Служницю” як “фільм Ненсі Маєрс, в якому все склалося не так”. Стрічки Маєрс — “Щось та віддаси”, “Відпустка за обміном”, “Чого хочуть жінки” — відомі легким і гумористичним поглядом на стосунки, сімейне життя та побутові проблеми, де персонажі переживають романтичні пригоди та веселі ситуації.
Фіг же бере ці знайомі елементи та переосмислює їх з точки зору трилера: ідеальна сім’я трансформується на місце інтриг, потаємних секретів і моральних випробувань, а легка комедія поступається місцем напруженій історії, в якій психологічні ігри стають головною рушійною силою сюжету.
“Гічкок завжди мав на мене величезний вплив. Мені подобається, як майстерно він вплітав елемент гри та задоволення навіть у трилери. У всіх його фільмах є грайливість, навіть коли вони стають дуже темними”, — ділиться Фіг про своє натхнення Гічкоком.
Про роботу з Сідні Свіні та Амандою Сейфрід
З фільмографії Пола Фіга явно простежується його вміння працювати з акторками — від дуетів Блейк Лайвлі та Анни Кендрік у “Простому проханні” й Мелісси Маккарті та Сандри Буллок у “Озброєних і небезпечних” до цілих ансамблів, як у “Подругах нареченої” та “Мисливцях за привидами”.
У “Служниці” взаємодія між Сідні Свіні та Амандою Сейфрід стає емоційним центром фільму. За словами Пола Фіга, він хотів погратися зі стереотипами про те, ким виглядають ці героїні під час першої зустрічі: “У випадку героїні Аманди — Ніни — я хотів зробити її трохи ексцентричною та веселою, такою, що жартує невчасно, але по-доброму, щоб складалося враження: добре, це заможна, трохи дивна, але мила жінка. З Сідні ми спочатку показуємо людину, якій не щастить у житті, можливо, не дуже сильну — ту, яка відчайдушно потребує роботи й досить наївна, щоб потрапити в ситуацію, не відразу зрозумівши, що щось не так. А далі ми починаємо ламати й змінювати ці уявлення”.
Фіг розповідає, що робота з героїнею Аманди Сейфрід будувалася навколо поступового перетворення Ніни на непередбачувану постать. “Є важлива сцена, де вона вибухає на кухні, але після цього починається постійне коливання маятника. Якби вона весь час була просто злою, глядач би в це не повірив. Їй потрібен цей дивний баланс: “Я так рада, що ти тут, що б я без тебе робила?” — і вже за мить вона знову стає жорсткою”.
Натомість із героїнею Сідні Свіні був потрібен інший підхід: режисер і акторка поступово створювали натяки на темне минуле персонажки, залишаючи місце для напруги та поступового розкриття її справжньої особистості.
“Важливо було в певний момент дати глядачам зрозуміти, що в неї є інший бік: що вона була у в’язниці, що вона бореться з несправедливістю щодо жінок. Ми поступово відкривали це аудиторії, крок за кроком. Це було неймовірно цікаво — разом шукати цей ритм і ці моменти з Амандою та Сідні”, — поділився Фіг.
Головні чоловічі ролі у “Служниці” зіграли Брендон Скленар (“Покинь, якщо кохаєш”) та Мікеле Морроне (“365 днів”). Обидва актори раніше співпрацювали з Блейк Лайвлі, і, за словами Пола Фіга, саме вона переконала його дати шанс Брендону Скленару.
Мікеле Морроне вже працював із Полом Фігом у фільмі “Ще одне просте прохання”, де зіграв нареченого героїні Блейк Лайвлі. У “Служниці” ж Морроне втілив образ садівника Енцо — персонажа, який з’являється і в наступних книгах серії.
Маєток як окремий персонаж: про будинок у “Служниці”
У своїх фільмах Пол Фіг створює атмосферу не лише через акторську гру чи комбінування жанрів, а й завдяки костюмам, декораціям і роботі з деталями. Свого часу у “Простому проханні” значну увагу привернули костюми Блейк Лайвлі — від строгих костюмів-трійок до вишуканих капелюшків. У “Служниці” ж головним об’єктом захоплення стає маєток родини Вінчестерів. Втілення сімейної гармонії та достатку, він стає повноцінним персонажем історії.
“Будинок у фільмі справді є важливим героєм. Нам знадобилося багато часу, щоб його знайти. Наша художниця-постановниця Елізабет Джонс об’їздила весь Нью-Джерсі в пошуках потрібного місця. Ми шукали дім, який би спочатку здавався гарним і привабливим, але з часом ставав би зловісним. У результаті ми знайшли симетричний будинок із готичними димарями та сланцевим дахом. Сам він сірий: вдень, при сонячному світлі, здається приємним, а вночі — моторошним”, — ділиться Фіг.
Працюючи над інтер’єрами, команда прагнула створити простір у стилі Ненсі Маєрс — яскраво освітлений, затишний, майже ідилічний, але такий, що з настанням темряви стає похмурим і непривітним. За словами режисера, ідея полягала в тому, щоб будинок можна було “перевернути” — з приємного й безпечного місця на справжній кошмар.
“Горище було ключовим елементом. У книжці воно зловісне, але Міллі не переїхала б у простір, затягнутий павутинням. І Ніна цього б не допустила — вона ж її заманює. Тому ми зробили горище світлим, милим, у стилі Laura Ashley. Але варто вимкнути світло — і воно перетворюється на тюремну камеру, майже як палата в психіатричній лікарні”, — пояснює Пол Фіг.
Чи буде продовження “Служниці”?
Роман “Служниця” Фріди Мак-Фадден вийшов у 2022 році та швидко отримав статус бестселера за версією The New York Times, а також був перекладений 40 мовами. Згодом авторка написала продовження — “Секрет служниці” та “Служниця спостерігає”, а пізніше й фінальну частину — “Весілля служниці”. За інформацією видавництва Vivat, в Україні тираж першої книги та трьох продовжень вже майже досяг 200 тисяч екземплярів.
Тож потенціал для розвитку історії Міллі на великому екрані дійсно значний. Відповідаючи на питання, чи повернеться Сідні Свіні до ролі й чи варто глядачам очікувати на продовження, Пол Фіг відповів: “На це є надія. Поки що все залежить від того, як фільм себе покаже. Але існує ще три книги, а персонажка Міллі — надзвичайно глибока й багатогранна. Я був би дуже радий зняти ще одну історію”.